У Соколівському старостинському окрузі відбулася особлива толока. Не просто прибирання території — це була робота там, де тиша говорить голосніше за слова.

На світлинах — старе кладовище. Місце, де час залишив свій слід: похилені хрести, зарослі стежки, забуті імена. Саме тут об’єдналися працівники Щирецького СЖКП «Ранкове», учнівська молодь та жителі громади.

Разом вони зробили те, що давно чекало людських рук — очистили територію від сухостою, гілля, зайвої порослі. Відкрили простір, який роками заростав не лише травою, а й байдужістю.

Це була непроста робота. Бо прибирати кладовище — це не просто фізична праця. Це про повагу. Про пам’ять. Про внутрішню тишу, з якою ти береш до рук інструмент.

Особливо важливо було бачити тут молодь. Не заради фото — а в процесі. Вони не просто допомагали. Вони вчилися. Вчилися тому, що не пишуть у підручниках: як ставитися до місць, де спочиває історія.

Щирецьке СЖКП «Ранкове» долучилося до роботи не як окрема структура, а як частина громади. Пліч-о-пліч з людьми. Без дистанції.

Бо такі речі не робляться «для когось». Вони робляться разом.

Ця толока — не про один день.

Це про відновлення зв’язку.

Між поколіннями.

Між живими і тими, хто був до нас.

І, можливо, найважливіше — після такої роботи вже не хочеться бути байдужим.

« повернутися