Новоукраїнська Отг
Днями у Новоукраїнці відбулася мирна хода на підтримку полонених та зниклих безв…
🕊️Днями у Новоукраїнці відбулася мирна хода на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців Збройних Сил України під символічною назвою «Пам’ятай за загиблих, кричи за живих!». Ініціаторами цієї важливої акції стали родини військовополонених та зниклих безвісти захисників — люди, які щодня живуть між болем очікування та надією на повернення своїх рідних. Ця акція стала ще одним свідченням того, що біль і надія українських родин не залишаються осторонь громади, а є спільною справою кожного небайдужого серця.
👥Рідні військовополонених та зниклих безвісти захисників, друзі, волонтери та жителі громади пройшли центральною вулицею міста із державними прапорами та портретами своїх близьких. У кожному погляді — біль очікування, у кожному кроці — незламна віра, у кожному серці — надія на повернення найдорожчих людей додому.
Мирна хода об’єднала людей різного віку, адже тема полонених та зниклих безвісти болить усій Україні. Це не просто акція — це голос матерів, дружин, дітей і батьків, які живуть між тривогою та сподіванням, чекаючи бодай звістки від своїх рідних. Учасники заходу вкотре нагадали суспільству та світові про тих, хто досі перебуває у полоні або чия доля залишається невідомою.
🫂Особливо зворушливим і символічним стало те, що одна з родин дочекалася омріяної доброї звістки. Таке довгоочікуване повідомлення отримала мама захисника Андрія Цертія — Тетяна Олексіївна. Після тривалого перебування у російському полоні воїн повернувся на рідну землю. Це справжня радість не лише для його сім’ї, а й для всієї громади, адже кожне повернення українського захисника — це перемога життя, любові та віри над темрявою війни.
Щиро бажаємо родині Андрія якнайшвидше огорнути сина теплом рідного дому, віднайти душевний спокій та разом пройти шлях відновлення після пережитих випробувань. Нехай попереду будуть лише мирні дні, міцне здоров’я, родинний затишок і щасливі миті поруч із близькими людьми.
🙏А всім родинам, які продовжують чекати, — сили, витримки та незгасної надії. Нехай кожне серце дочекається доброї звістки, а кожен український воїн повернеться додому живим. Україна пам’ятає, бореться і чекає на своїх.

