Кажуть, що вчитель — це не професія, а покликання душі. Але у випадку Раїси Павлівни Волченко це було дещо більше. Це була її доля, її серцебиття і весь її земний шлях, який тривав понад століття і завершився на благословенному 102-му році життя.
Уся її біографія — це велична книга, кожна сторінка якої написана крейдою на шкільній дошці, любов’ю до дітей та безмежною відданістю своїй справі.
Дожити до 102 років і зберегти в пам’яті світлі спогади про своїх вихованців — це унікальний дар. Раїса Павлівна пережила разом зі своєю країною цілі епохи: важкі воєнні та повоєнні роки, періоди відбудови, зміни поколінь та світоглядів. Але попри всі історичні бурі, вона незмінно залишалася на своєму «капітанському містку» — біля шкільної парти, тримаючи в руках указку, а в серці — віру в майбутнє.
Раїса Павлівна пішла у засвіти, але її продовження — в її учнях, які сьогодні працюють лікарями, інженерами, військовими і, звісно ж, вчителями, наслідуючи її приклад.
Усе це залишається з нами. Земля вам пухом і вічна, світла пам’ять, шановна Раїсо Павлівно. Ви виконали свою земну місію на найвищу оцінку.