Сьогодні минає чотири роки з дня, коли Саратська громада втратила свого земляка — Андрія Івановича Стоянова. Березень 2022 року став трагічною сторінкою для його родини, друзів та всіх, хто знав і поважав його.
Андрій Іванович народився 13 липня 1975 року у селищі Сарата. Тут пройшли його дитинство та юність, тут він навчався у Саратській загальноосвітній школі. Згодом здобув вищу освіту — у 2019 році закінчив Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика, отримавши фах економіста.
Його згадують як відкриту, щиру й водночас принципову людину. Він умів дружити, підтримувати, тримати слово. Серед побратимів та друзів користувався повагою й авторитетом.
З 18 листопада 2019 року Андрій Стоянов проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Ніс службу у складі 18 загону морської охорони, був старшиною команди — старшим боцманом боцманської команди BG-84 «Ізмаїл». Свої обов’язки виконував сумлінно та відповідально.
Повномасштабне вторгнення російської федерації він зустрів на службі — у строю, виконуючи військовий обов’язок. 2 березня 2022 року під час несення служби його життя обірвалося внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
4 березня 2022 року Андрія Івановича поховали на новому кладовищі селища Сарата.
Пам’ять про нього живе в громаді. 15 березня 2024 року Андрію Стоянову посмертно присвоєно звання «Почесний мешканець селища Сарата». А 1 жовтня 2024 року в селищі було відкрито Алею Слави на честь загиблих захисників громади, де розміщено банер із його іменем.
Сьогодні ми знову схиляємо голови у пам’ять про нашого земляка. Чотири роки — це біль, що не минає. Але це й чотири роки вдячності, поваги та світлої пам’яті.
Світла пам’ять Андрію Стоянову. Вічна шана та вдячність.