Ку-лихоманка

У сучасному світі дедалі більшого значення набувають зоонозні інфекції
– захворювання, які можуть передаватися від тварин до людини. Однією з таких небезпечних хвороб є Ку-лихоманка (коксієльоз), збудником якої є бактерія Coxiella burnetii. Попри те, що захворювання відоме вже майже століття, воно й сьогодні залишається актуальною проблемою як для
ветеринарної, так і для гуманної медицини.
Особливість Ку-лихоманки полягає в тому, що вона часто перебігає непомітно у тварин, але може спричиняти
серйозні наслідки для здоров’я людей та значні економічні втрати для тваринництва.
Ветеринарний аспект: загроза для тваринництва
Основним джерелом інфекції для людини є велика рогата худоба, вівці та кози. Водночас резервуаром збудника можуть бути десятки видів диких ссавців, птахів і кліщів, які підтримують природну циркуляцію інфекції. Саме тому Ку-лихоманка має надзвичайно широке поширення у світі та належить до
захворювань, що перебувають під міжнародним ветеринарним контролем.
Збудник характеризується винятковою стійкістю у зовнішньому середовищі. Він може зберігатися у воді до року, в молочних продуктах – майже два місяці, а в замороженому м’ясі – понад рік. Така біологічна витривалість значно ускладнює боротьбу з інфекцією та сприяє її тривалому
існуванню в господарствах.
Для фермерів особливу небезпеку становить те, що більшість інфікованих тварин не демонструють явних клінічних ознак.
Корова або коза можуть виглядати абсолютно здоровими, але активно виділяти бактерії з молоком, сечею, фекаліями та виділеннями під час пологів. Найбільша концентрація
збудника міститься в плаценті та навколоплідних оболонках.
У тварин Ку-лихоманка насамперед уражає репродуктивну систему.
Серед найбільш характерних проявів:
 аборти на різних термінах вагітності;
народження слабкого або мертвого молодняка;
 затримка посліду;
 метрити та інші післяродові ускладнення;
 мастити;
 безпліддя та зниження відтворювальної здатності стада.
Особливо чутливими до клінічних проявів є вівці та кози, де інфекція здатна спричиняти так звані «абортні шторми», коли значна частина поголів’я втрачає потомство протягом короткого часу. У великої рогатої худоби частіше
спостерігаються хронічні репродуктивні розлади та приховані мастити.
Діагностика Ку-лихоманки потребує лабораторного підтвердження.
Найбільш інформативними методами є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що дозволяє виявити ДНК збудника, та імуноферментний аналіз (ELISA), який використовується для моніторингу стада.
Контроль захворювання базується насамперед на профілактиці.
Важливими заходами є дотримання біобезпеки, карантин новоприбулих тварин, боротьба з гризунами та кліщами, регулярна дезінфекція приміщень, правильна утилізація плаценти та абортованих плодів, а також пастеризація молока.
У низці країн застосовують спеціальні вакцини, які суттєво знижують рівень поширення інфекції та кількість репродуктивних втрат.
Вплив Ку-лихоманки на здоров’я людей
Ку-лихоманка належить до зоонозних захворювань, тобто інфекцій, які можуть передаватися від тварин людині. До груп підвищеного ризику належать працівники тваринницьких господарств, ветеринарної медицини, молочних
ферм, м’ясопереробних підприємств, лабораторій, а також інші особи, діяльність яких пов’язана з контактом із сільськогосподарськими тваринами або продукцією тваринного походження.
Найчастіше зараження людини відбувається аерогенним шляхом – під час вдихання пилу або аерозолів, забруднених збудником. Особливий ризик становлять роботи, пов’язані з отеленням, окотом та контактом із плацентою,навколоплідними оболонками й іншими біологічними матеріалами інфікованих
тварин. Рідше інфікування можливе внаслідок вживання сирого молока або молочних продуктів, виготовлених без належної термічної обробки.
Інкубаційний період зазвичай триває від двох до трьох тижнів. У частини інфікованих осіб захворювання перебігає безсимптомно, однак у більшості випадків початок є гострим. До основних симптомів захворювання належать:
 раптове підвищення температури тіла до 39-40 °С;
 озноб;
 сильний головний біль;
 виражена слабкість;
 біль у м’язах та суглобах;
 сухий кашель;
 підвищена втомлюваність.
У деяких випадках захворювання може супроводжуватися розвитком пневмонії або ураженням печінки. Особливу небезпеку становлять хронічні форми інфекції, які здатні розвиватися через місяці або навіть роки після первинного зараження. Найсерйознішим ускладненням є ендокардит –
запалення внутрішньої оболонки серця та серцевих клапанів. Також можливі ураження судин, легень та навіть центральної нервової системи, що потребують тривалого лікування та медичного нагляду.
Єдине здоров’я – спільна відповідальність
Ку-лихоманка є яскравим прикладом концепції «Єдине здоров’я» (One Health), яка визнає нерозривний зв’язок між здоров’ям людей, тварин і навколишнього середовища. Ефективний контроль цього захворювання
неможливий без тісної взаємодії ветеринарних і медичних служб.
Своєчасна діагностика випадків абортів у тварин, належна утилізація біологічних відходів, боротьба з кліщами та гризунами, використання засобів індивідуального захисту під час роботи з тваринами, а також споживання лише
пастеризованих молочних продуктів є основою профілактики інфекції.
Ку-лихоманка є небезпечним зоонозним захворюванням, профілактика якого потребує відповідального ставлення як з боку власників тварин, так і з боку працівників галузі. Дотримання ветеринарно-санітарних правил, заходів
біобезпеки та рекомендацій фахівців допоможе мінімізувати ризики поширення інфекції серед тварин і людей.