РЕДЬКОВИЧ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
Велимченська ТГ.
Народився майбутній захисник України 29 серпня 1993року в селі Велимче Ратнівського району Волинської області. Навчався в НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» у рідному селі, який закінчив у 2010 році. Далі освоював професію електромонтера з ремонту та обслуговування в Оваднівському професійному ліцеї.
У квітні 2012 року був призваний Ратнівським військовим комісаріатом на строкову службу, яку проходив у військовій частині А3435 міста Десна Чернігівської області, в навчальному підрозділі якої з 1червня по 21 вересня 2012року навчався за програмою підготовки кваліфікованого сержанта за спеціальністю командира відділення ПЗРК (ігла).
Відслужив, повернувся додому, планував своє життя. Але… 2014 рік. Наш Герой у гарячих точках, на передовій, свято виконує свій обов’язок, пройшов Іловайський котел, отримав контузію. В зоні АТО пробув з квітня по серпень 2014 року, побував в самому пеклі війни, на власні очі побачив її жахіття. Впродовж наступних років виїжджав на заробітки, планував і мріяв.
Рік 2022. І знову – передова. Нелегко було людині з таким добрим серцем там, важко, але розумів, що так треба.
До лав Збройних сил України Редькович Володимир призваний з 24 лютого 2022 року – з першого дня повномасштабної війни росії проти України. Згідно військової спеціальності – командир відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону, молодший сержант частини А1008 5-ї роти 14-ї бригади. Декілька перших днів війни перебував у селі Лютинськ Дубровицького району Рівненської області.
З початком березня 2022 року у житті нашого захисника розпочався відлік запеклих боїв з ворогом у різних куточках України. Саме в березні разом з побратимами перекрили шлях противнику на Київ, визволяли населені пункти Кодра,Озерне,Макарівка Київської області.
У квітні юнак боронив нашу землю на Миколаївщині: село Киселівка, селище Квітневе, місто Снігурівка та в Запорізькій області: місто Гуляйполе, село Темирівка. В травні-липні військова доля завела Володимира в населені пункти Донецької та Луганської областей: село Білогорівка, міста Соледар, Бахмут, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, а в серпні-вересні 2022 року вже був на Харківському напрямку, де визволяв селище Малинівка, села Перемога, Тернова, Моначинівка.
Радів, коли визволили Харківщину, вірив, що повернеться додому з перемогою, що разом з іншими побратимами будуватиме Нову Україну. І, як і всі, мріяв створити сім’ю, збудувати будинок (такий гарний, просторий, як будував іншим у Києві), і найвеличніше – хотів бути Людиною ( у шкільній анкеті на запитання, ким хочеш бути, відповів: «Хочу бути Людиною, мати сім’ю, трьох дітей»).
Та жорстока війна обірвала всі плани і задуми юнака. Молодший сержант ЗСУ Редькович Володимир Васильович загинув 28 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання із захисту Незалежності України в районі населеного пункту Гороб’ївка (Гряниківка) Харківської області.
Похований 1 жовтня 2022 року в селі Велимче Ковельського району.
Редькович Володимир Васильович має нагороди: нагрудний знак «Ветеран війни», нагрудний знак «Учасник АТО», відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Війна забирає цвіт нашої нації. Володимир загинув за мир, за правду, за рідну мову, за рідну землю.
Вічна пам’ять і слава Герою, який виборював нам майбутнє.
Детальніше про Героя https://admin.volynlegion.com.ua/hero/8b138609-df5d-4b37-b680-3c577684d83f