Дорога громадо!

Сьогодні – другі роковини із дня загибелі Захисника Ігоря Миколайовича Тарасюка із Любитова.

Ігор Тарасюк народився і проживав у Любитові. Створив сім’ю, разом з дружиною народили і виховали доньку і сина. Господарював на землі, займався бджільництвом, підприємницькою діяльністю. Та й загалом важко назвати щось, чого він не вмів робити, адже мав направду золоті руки.

Разом із тим, був дуже творчою і талановитою людиною, мав численні захоплення: писав вірші та пісні, любив співати і грати на гітарі.

Ігоря Тарасюка знали та поважали не лише у його рідному селі, а й за його межами. Він завжди відзначався принциповістю, жив по совісті та чинив по справедливості. Відстоював інтереси своєї громади, коли був обраний депутатом сільської ради.

Ігор Миколайович повсякчас був патріотом України, і це стало визначальним у прийнятті рішення захищати Батьківщину з початку повномасштабного російського вторгнення. Навіть після поранень Герой повертався на фронт, адже відчував відповідальність перед військовими побратимами та українським народом.

Старший стрілець-оператор механізованого відділення, молодший сержант Ігор Миколайович Тарасюк поліг, боронячи Україну від російських загарбників у с. Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Похований у Любитові.

Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Дуже сумно, що наша громада втратила таку гідну людину, а Україна – свого Героя! Та світла памʼять про Ігоря Тарасюка, його подвиг та жертву назавжди у наших серцях.
Герої не вмирають!