Вічна слава Герою: Сухополов’янська громада вшанувала пам’ять загиблого воїна Андрія Бабенка. Ще одне життя, обірване війною…. Від болючої звістки стискаються серця, а сльози гіркого жалю стають неминучими свідками нашої спільної втрати. Сьогодні дві громади: Сухополов’янська та Прилуцька об’єднані спільним болем через втрату захисника Андрія Бабенка, який віддав життя за Україну. 16 червня 2026 року очільник Сухополов’янської громади Денис Росовський, секретар сільської ради Володимир Бобошко, керуючий справами виконавчого комітету Валентина Харченко, староста Замостянського старостинського округу Тетяна Терентій, депутати та посадовці сільської ради разом із рідними, побратимами, друзями провели в останню дорогу Героя та вшанували пам’ять загиблого військовослужбовця Бабенка Андрія Володимировича (1994 р.н.), який загинув 09 червня 2026 року на Донецькому напрямку, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України під час повномасштабної російської збройної агресії. Йому було лише 31 рік — вік, коли треба жити, любити, будувати майбутнє та радіти кожному дню. Але він обрав інший шлях — шлях захисту своєї Батьківщини, своєї родини і кожного з нас. Андрій народився 10 грудня 1994 року. Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів № 13. Продовжив навчання у Київському транспортному інституті. Андрій був надзвичайно доброю, щирою та світлою людиною. Його доброта ніколи не була показною – вона жила в його серці та проявлялася у щоденних вчинках. Він умів підтримати добрим словом, допомогти тому, хто цього потребував, розділити чужий біль і порадіти чужим успіхам. Для рідних він був люблячим сином, надійною опорою та гордістю родини. Для друзів – вірним товаришем, на якого завжди можна було покластися. Для всіх, хто його знав, Андрій залишився людиною великого серця, відкритої душі та щирої усмішки. Його поважали за чесність, порядність, справедливість і відповідальність. Він умів цінувати життя, дружбу, сімейні традиції, рідну землю. Андрій любив Україну не лише словами – він довів свою любов вчинком, коли став на її захист у найважчий для держави час. Чин похорону відбувся у Церкві Ікони Пресвятої Богородиці «Цілителька» (біля КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» по вул.Київській), де за спокій душі воїна піднеслася спільна молитва. Свій останній спочинок Андрій Бабенко знайшов на сільському кладовищі у селі Замістя (Замостянський старостинський округ). У глибокому смутку залишилися: батько – Володимир Миколайович, мама – Інна Леонідівна, брат – Дмитро, сестра – Ганна; бабуся – Наталія Іванівна, тітка Юлія Миколаївна, племінники – Марк і Емілія, рідні та друзі. Виконавчий комітет сільської ради, депутатський корпус Сухополов’янської громади висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Захисника України! Ми ніколи не забудемо, якою страшною ціною виборюється наш ранок. Ворог заплатить за кожне обірване українське життя. Вічна пам’ять Андрію, справжньому патріоту та захиснику України!