Шановні жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні ми попрощалися ще з одним нашим Воїном, вірним сином України, мужнім Захисником, жителем села Воронівка – Величком Олександром Володимировичем. Ще один жовто – блакитний стяг замайорів над місцевим цвинтарем.
Олександр Володимирович Величко народився 11 лютого 1989 року в селі Новомиколаївка Бобринецького району Кіровоградської області. Саме у цьому мальовничому селі пройшло його дитинство, юність, навчання, саме тут наш Герой робив свої перші кроки в дорослому житті.
Після закінчення школи Сашко навчався у професійно – технічному училищі в місті Бобринець, здобувши фах водія-тракториста.
Працював трактористом у рідному селі, будуючи плани на майбутнє життя.
Але всі плани зруйнувала війна. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно став на захист рідної землі, долучившись до лав збройних сил. Солдатська доля повелася так, що нашому Герою випало захищати нашу державу у «найгарячіших» точка Сходу: у містах Соледар та Бахмут Донецької області, у селі Жовта Круча Запорізької області. Службу ніс на посаді старшого навідника гранатометного взводу роти вогневої підтримки першого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. До останнього мужньо та віддано ніс службу та всі сили віддавав боротьбі з клятим ворогом.
Під час військових дій наш Захисник отримав декілька важких поранень, внаслідок яких нашого Воїна було комісовано по інвалідності. Після звільнення з військової служби восени 2025 року, наш Герой придбав собі будиночок у мальовничому селі Воронівка Вільшанської громади, вирішивши пов’язати з ним свою подальшу долю.
Серед нових односельців наш Захисник відразу зарекомендував себе доброю, щирою та чуйною людиною. І воронівці відповіли йому взаємності, не раз допомагаючи йому у його нелегкій боротьбі із наслідками отриманих поранень та хвороб, отриманих під час служби.
Але серце нашого Героя не витримало.
15 червня 2026 року Олександр Володимирович Величко пішов у вічність….
У нього залишився осиротілий дванадцятирічний син Максим, брат, який, нині теж несе службу у лавах Збройних Сил України, сестра.
Від усієї громади висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким військовослужбовця. Розділяє з ними біль тяжкої втрати.
Нехай світлий спомин про нашого Захисника Олександра Володимировича Величка стане сильнішим за смерть і назавжди залишитися у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив та шанував.
Ми завжди будемо пам’ятати нашого Воїна- він назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав.
Сумуємо разом з рідними, схиляємо голови у скорботі.
Нехай душа померлого захисника знайде вічний спокій.
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!!!