Сьогодні Гребінківська громада схилила голови у скорботі та вдячності.
На трьох локаціях відбулося відкриття меморіальних дошок нашим Захисникам, які віддали життя за Україну. У селищі Дослідницьке вшанували пам’ять Максима Наришкіна, у селі Лосятин — Віталія Паська та Петра Добошевича, у селищі Гребінки — Максима Тарасенка.
Найважчими були не слова ведучих і не хвилини мовчання. Найважчими були ті миті, коли рідні відкривали меморіальні дошки своїм найдорожчим людям. Матері відкривали імена синів, яких чекали додому. Сестра відкривала дошку братові, з яким колись ділила дитинство, мрії та родинні спогади.
Війна залишає по собі не лише сліди від снарядів. Вона залишає порожні місця за родинним столом, недочитані повідомлення, нездійснені плани та серця, які щодня вчаться жити з болем втрати.
Сьогодні сльози матерів стали спільним болем усієї громади. Бо за кожним іменем на меморіальній дошці — ціле життя. Улюблений син, брат, друг, товариш. Людина, яка мріяла, кохала, працювала, будувала майбутнє. Але коли Батьківщина покликала, вони стали на її захист.
Відтепер їхні імена зустрічатимуть школярів і нагадуватимуть кожному поколінню про справжню ціну свободи. Про те, що незалежність України тримається на мужності тих, хто без вагань віддав за неї власне життя.
Меморіальні дошки — це не про минуле. Це про нашу пам’ять, нашу вдячність і наш обов’язок жити так, щоб бути гідними подвигу Героїв.
Світла пам’ять Максиму Наришкіну, Віталію Паську, Петру Добошевичу та Максиму Тарасенку.
Вічна слава Героям України.