🇺🇦 🕯Хвилина мовчання на честь Героя України
Каськіва Івана Йосифовича
🇺🇦 З Книги Пам’яті Героїв, полеглих за Україну
🇺🇦 Борщівської громади

🕯Герой України, який пройшов крізь дві війни – АТО і нинішню боротьбу за Україну. Його життя – це історія про відданість Україні, побратимам і своїй родині.
🕯Народився Іван Каськів 28 лютого 1970 року, у с. Висічка. Саме там пройшли його дитячі щасливі роки.
Після закінчення школи навчався у Борщівській філії Товстенського СПТУ-22 і здобув кваліфікацію «Столяр, паркетник».
🕯Разом з сім’єю український Герой проживав у селі Козаччина. У люблячій сім’ї народилися син Сергій і донька Мар’яна. Для батька вони були найбільшою радістю. Любив, підтримував, навчав. Був для них опорою, тихою силою, на яку завжди можна було спертися.
🕯Все своє життя Іван працював на Борщівському тютюновому заводі.
🕯Іван став на захист України ще у 2015 році, тоді, коли це було покликом серця, а не обов’язком. У 2016 році він повернувся зі служби. Отримав посвідчення «Учасника Бойових Дій» та знову став до мирного життя.
16 липня 2020 року… Для Івана це особливий день, сповнений щастя. Люба донечка Мар’янка одружилася, створила власну родину.
🕯24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна. Коли світ хитався від невідомості, Герой Іван Каськів не шукав причин відкласти.
🕯Вже 25 лютого був у повній бойовій готовності. Він був призваний до лав 44-ї окремої артилерійської бригади. Свою службу він проходив у Рівненській, Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Згодом був направлений за кордон у Німеччину для проходження військового навчання. 8 жовтня 2022 року успішно завершив підготовку, про що свідчить відповідний сертифікат.
🕯5 липня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Новосілка Волноваського району Донецької області отримав важке поранення МВТ, контузію та струс головного мозку, вогнепальну рану лівої тімяної ділянки та опіки тіла. Поранення боліли, але не зламали. Він повернувся знову. Бо там були його побратими, бо там була його Україна.
Його остання відпустка у жовтні 2025 року стала найтеплішою і найціннішою з усіх. Онуку Владиславу виповнилося 2 роки. Щасливий дідусь танцював з ним, сміявся, радів кожній секунді —так, як вміють тільки ті, хто по-справжньому цінує життя.
І ніхто тоді не міг знати, що це будуть останні дні у колі родини.
5 листопада 2025 року він знову вирушив у дорогу. Рідні проводжали його з вірою та надією. Його чекали, за нього молилися, ним пишалися.
🕯Його шлях був непростим: тривоги, виснажливі дні і ночі, біль втрат…
6 січня 2026 року родина отримала найстрашнішу звістку, яку тільки може принести війна…
🕯Каськів Іван загинув 5 січня 2026 року внаслідок вогневого ураження боєприпасом поблизу населеного пункту Новомиколаївка Запорізької області.
Його втрата – це біль, який не виміряти словами. Але разом із болем залишається пам’ять – світла, глибока, жива і вічна.
🕯За час служби нагороджений:
– грамотою командира військової частини А7384,
– відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»,
– почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»,
– Бойовим Коїном 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола,
– подякою Борщівської міської ради,
– подякою Ланівецької сільської ради,
– подякою Ланівецького Старостинського округу.

Його тепло, його голос, його турбота назавжди залишаться у нашій пам’яті.

🇺🇦Вічна і світла пам’ять Герою України Івану Каськіву.🇺🇦