📌Ми продовжуємо ревізію нашого щоденного лексикону. Іноді те, що здається нам проявом турботи, насправді порушує чужі кордони. Перевіримо себе?

❌Замість: «Ти така красива дівчина, шкода, що на кріслі / з протезом…»
⚠️Чому це не ок: Це сумнівний «комплімент», який звучить як: «Ти взагалі-то гарна, але інвалідність усе псує». Зовнішність, таланти чи розум людини не применшуються через її фізичні особливості.
✅Як краще: Хочете зробити комплімент? Зробіть його щиро, без жодних «але» та «шкода». Наприклад: «У тебе чудова усмішка!» або «Тобі дуже пасує цей колір».

❌Замість: «Ой, я так тебе розумію! У мене минулого року теж нога була зламана, місяць у гіпсі лежав — це такий жах!»
⚠️Чому це не ок: Спроба порівняти тимчасову травму з постійною інвалідністю або тривалим порушенням здоров’я знецінює реальний досвід людини. Зламана нога заживе, а людина з інвалідністю долає системні бар’єри щодня.
✅Як краще: Не намагайтеся штучно порівняти ваш досвід. Краще скажіть просту і чесну фразу: «Я можу лише уявити, з якими труднощами тобі доводиться стикатися».

❌Замість: «Тримайся, все буде добре, головне — вірити в диво і не здаватися!»
⚠️Чому це не ок: Це прояв так званого «токсичного позитиву». Людина з хронічним діагнозом чи ампутацією живе в реальності, де «все добре» не станеться за помахом чарівної палички. Подібні фрази часто змушують людину закритися, бо показують, що ви не готові приймати її справжні емоції.
✅Як краще: Замініть порожні гасла на реальну підтримку: «Я поруч, якщо тобі треба поговорити або якщо потрібна якась допомога».

❌Замість: «Ого, а як ти з цим справляєшся у побуті? Як у туалет ходиш / душ приймаєш?»⚠️Чому це не ок: Побутові та гігієнічні подробиці — це максимально інтимна зона. Ви ж не питаєте про це малознайомих людей без інвалідності? Тож і тут проявляйте повагу.
✅Як краще: Якщо людина сама не заводить розмову про свій побут — тримайтеся загальних тем для розмови, які цікаві вам обом (кіно, робота, хобі, плани на вихідні).