Ой на Івана, та й на Купала… У ніч з 23 на 24 червня українці відзначають одне з найдавніших свят, коріння якого сягає дохристиянських часів — Івана Купала. Його витоки пов’язані з обрядами давніх слов’ян, присвяченими літньому сонцестоянню та циклам природи. За віруваннями предків, у цей період земля досягає максимальної родючості, вода має цілющу силу, а вогонь здатний очищати людину від усього злого. Звідси головні елементи купальських обрядів — багаття, вода та трави.

Традиційно до свята долучилися працівники заповідника-музею І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія» спільно з працівниками Шевченківського БК філії КЗ «ЦССБК», старостою Миколаївського старостинського округу Антоніною Савіцькою та гостями хутора. Учасники говорили про витоки свята, його традиції та трансформацію в часі. За спільним плетінням вінків розповідали цікаві легенди, пов’язані зі святом. Очищалися вогнем купальського багаття, пускали вінки на воду, виглядали свою долю.

Івана Купала залишається одним із найколоритніших українських свят, у якому переплелися давні язичницькі вірування, християнська традиція та сучасна культурна ідентичність, до якої доторкнулися і ми. Це свято об’єднує громаду, нагадує про багату спадщину та дарує незабутні емоції. Дякуємо ЗСУ за можливість підтримувати українські традиції.