Наша історія
СТАВКИ Й ЛІСОСМУГИ: ПОГЛЯД КРІЗЬ РОКИ

Кожне село має свої особливі місця, з якими пов’язані спогади, людські долі та сторінки історії. Одними з таких куточків у нашому селі є два ставки, що вже багато років прикрашають місцевий краєвид і служать людям. Таким же невід’ємною частиною краєвиду є лісосмуги. Сьогодні вони здаються невід’ємною частиною навколишнього ландшафту, проте далеко не всі знають, коли і за яких обставин вони з’явилися, і навіть важко уявити, що якихось 80 років тому (в межах одного покоління) цих насаджень не було, і поля простягалися неозорим килимом, аж до горизонту.

А почалося все 20 жовтня 1948 р., коли за ініціативи Йосипа Сталіна вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва озер і ставків для забезпечення високих стійких врожаїв у степових та лісостепових районах Європейської частини СРСР». Цей документ, названий у пресі «Сталінським планом перетворення природи», зобов’язував усі колгоспи й радгоспи України висаджувати лісосмуги для запобігання суховіїв та ерозії ґрунтів влітку і для затримки снігу на полях взимку. А ставки планувалося будувати як для вирощування риби, так і для зрошення земель.

Відтак уже в 1949 році на території наших колгоспів імені 16-го партз’їзду (нині це відділок «двадцятий») та імені Ілліча почалося будівництво рукотворних водойм, яке тривало не один рік, бо в ту пору чимало робіт виконували вручну, кіньми возили глину для зведення дамби, що перекрила течію річки Нехворощанки і її вода наповнила широку низину. Про це Нехворощанська районна газета «Прапор перемоги» з гордістю розповідала: «Колгоспи борються за виконання сталінського плану перетворення природи, будуючи ставки».

Так у Нехворощі з’явилися два водосховища із загальним об’ємом води близько 404 тис. м куб. Відтоді річка Нехворощанка нижче по течії суттєво обміліла і набирається водою хіба лиш у період паводків, у річку Оріль тепер впадає невеликий струмок. А колись у її гирлі навіть стояв млин, що приводився в рух течією!

Сучасного вигляду ставки набули аж у 1961 році, назавжди змінивши сільський краєвид. За часів колгоспів туди запускали мальків промислових видів риб і вирощували продукцію для продажу в систему споживчої кооперації, деяку частину передавали на харчування в заклади освіти та в колгоспні їдальні.

У 2009 році товариство з обмеженою відповідальністю «Волна-2008» (директор Петро Козлов) взяло «іллічанський» ставок в оренду строком на 25 років. Товариство так само розводить у ньому промислові види риб і щорічно сплачує в бюджет сільської ради податок. 25 березня 2019 р. його працівники запустили у водойму 720 кг малька сріблястого карася. А 27 квітня відбулося друге зарибнення ставка, цього разу його «новоселами» стали 5,5 тис. мальків білого амура, 6 тис. товстолоба і 15 тисяч дзеркального коропа. Організатором і виконавцем цієї екологічної акції був керівник виробничого підрозділу №4 ТОВ «Волна-2008» (тобто «іллічанського» ставка) Вадим Жорняк.

Стосовно лісосмуг, то їх почали закладати вже у 1950 році для захисту ґрунтів від пилових бур та суховіїв. Роботи виконувалися за суворими державними стандартами, які визначали все: від вибору порід дерев до способів їх розміщення. В основному стандартна смуга насаджень мала від 3 до 5, іноді навіть до 9 рядів дерев, залежно від ландшафту і призначення лісосмуги. Наприклад, на великих рівнинах, де траплялися найшкідливіші вітри, створювали щільні насадження з дерев та кущів. У низинах закладали продувні ряди дерев. Усе робилося під наглядом спеціалістів.

Таким чином поля за Нехворощею поділили на прямокутники, на смугах ґрунту під майбутні насадження провели глибоку оранку. У колгоспах створили лісопосадкові ланки на чолі з ланковими, які пройшли відповідні навчальні курси. Держава через лісгоспи надавала саджанці клену звичайного і дубів. Та найпоширенішою була акація, що вважається гарним медоносом. Чимало робіт виконувалися вручну.

Вже у 1953 році Нехворощанська районна газета «Прапор перемоги» писала: «Колгоспи борються за виконання сталінського плану перетворення природи. У районі за два роки (1951-1952 рр.) посаджено 270 га лісосмуг, заліснено 235 га ярів і 136 га пісків».

Станом на 1989 рік лісосмуги на території Нехворощанської сільради займали 73,3 га.

З тих пір минуло понад сім десятиліть. Змінилися покоління, змінився уклад життя, але рукотворні водойми й лісосмуги залишаються невід’ємною частиною навколишнього ландшафту і нагадують нам про людей, які своєю працею змінювали село на краще, дбали про його розвиток і про майбутні покоління нехворощан.

Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст, краєзнавець

На знімках: краєвиди «іллічанського» ставка та лісосмуга біля одного з нехворощанських полів. Фото 2019 року