Пам’ятаємо. Шануємо. Не забуваємо.

Сьогодні 28 червня минає три сумні роки від того дня, коли війна безжально забрала життя нашого земляка, жителя села Бистрець — Будзановича Миколи Миколайовича.

Три роки тому обірвалося життя людини, яка була люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним другом, вірним побратимом та справжнім патріотом своєї держави. Він став на захист рідної землі, своєї родини, свого народу, щоб майбутні покоління могли жити під мирним небом.
Час не здатен загоїти біль втрати. Для рідних і близьких це не просто дата — це день спогадів, смутку та невимовної туги. Та водночас це день гордості за мужнього воїна, який до останнього залишався вірним своїй присязі та Україні.

Микола назавжди залишиться у пам’яті односельців щирою, доброю та працьовитою людиною, яка любила життя, свою родину та рідний край. Його подвиг став частиною історії боротьби українського народу за свободу та незалежність.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Розділяємо ваш біль і разом з вами бережемо пам’ять про людину, яка віддала найдорожче — своє життя — за Україну.

Нехай Господь дарує спокій його світлій душі, а пам’ять про нього живе у серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.

Вічна пам’ять Герою!
Вічна слава Захиснику України!
Герої не вмирають!

Минуло вже три роки болю й втрат,
Та пам’ять не стирає світлий слід.
Герої не вмирають, кажуть люди,
Бо в наших серцях живуть повік.

Ти був опорою для рідної родини,
Для друзів — щирим, вірним побратимом.
За мир і волю рідної країни
Віддав життя, залишившись незламним.

Нехай же світла пам’ять не згасає,
А вдячність житиме у поколіннях.
Героїв Україна пам’ятає,
І береже їх подвиг у сумлінні.