ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

Сьогодні, 29 червня, жителі та гості міста живим коридором пам’яті та шани, навколішки провели в останню дорогу бойового медика взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів 2-го батальйону безпілотних систем, жителя міста Красилів – молодшого сержанта Ігоря КІРПІЧА, 1970 року народження.

Панахида за загиблим проведена у Свято-Троїцькому храмі Православної церкви України.

Прощання з Героєм відбулось на площі Незалежності:

«Дорога громадо, ми знову в скорботі…

Сьогодні ми прощаємося з людиною великої душі, справжнім трудівником та мужнім Захисником – молодшим сержантом Ігорем Костянтиновичем КІРПІЧЕМ.

Ігор Кірпіч народився в місті Запоріжжя. Ще в дитинстві, разом з батьками, переїхав до Красилова. Саме тут пройшли його дитячі роки та становлення особистості. Навчався у школі №3 міста Красилів, а згодом здобув фахову освіту в Красилівському професійно-технічному училищі за спеціальністю фрезерувальник. Свій трудовий шлях він пов’язав з рідним містом, тривалий час працюючи на Красилівському машинобудівному заводі на ливарній дільниці.

Мав золоті руки, працював на будівництві, не боявся важкої праці ні в Україні, ні за кордоном. Створив сім’ю, був люблячим чоловіком та турботливим батьком для двох синів – Олега та Костянтина.
Усі, хто знав його, пам’ятають як чуйну, добру, чесну та порядну людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Жив, працював, у вільний час займався бджільництвом, працював по дереву, як і всі українці любив свою землю, любив свою родину, любив життя.

Але Російська імперія віками не давала українцям жити, і знову хоче стерти Україну з лиця землі. 28 лютого 2026 року Ігор Кірпіч був мобілізований до Збройних Сил України. Пройшов навчання в теробороні Хмельницького, військову підготовку в навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині і став на захист мирного неба України. Ніс службу як бойовий медик. Його обов’язок був надзвичайно важливий і небезпечний – рятувати життя побратимів під постійними ворожими обстрілами.

Життя Героя обірвалося 20 червня 2026 в районі населеного пункту Бунячине Конотопського району Сумської області. Ігор Кірпіч до останнього подиху був вірний Військовій присязі на вірність українському народу.

Прошу хвилиною мовчання вшанувати світлу пам’ять Ігоря Кірпіча та всіх Героїв, які віддали найдорожче – своє життя за вільну та незалежну Україну.

Від імені усієї Красилівської громади я висловлюю щирі співчуття дружині Героя – Олені Олегівні, синам – Олегу та Костянтину, всім рідним і близьким, усім, хто знав Ігоря Костянтиновича Кірпіча. Ваш біль – це наш спільний біль. Ми схиляємо голови перед вашою втратою і ніколи не забудемо якою ціною нам дається наша свобода.
Ігор Кірпіч назавжди залишиться в наших серцях як приклад мужності, відданості та любові до України.

Світла пам’ять Герою! Його ім’я назавжди в історії української держави та Красилівської громади.

Вічна слава Герою! Слава Україні!» – Ніла Островська

Зі всіма військовими почестями поховали Захисника на Алеї Слави в місті Красилів.

Витрати, пов’язані з похованням Воїна, профінансовано з бюджету громади.

Світла пам’ять і низький уклін Захиснику України!