🕊 ВІЙНА ЗАБИРАЄ НАЙКРАЩИХ: РОМЕНСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ЮРІЯ ТКАЧЕНКА🇺🇦

Війна щодня випробовує Україну на міцність. Вона приносить біль, розлуку й непоправні втрати. Вона забирає найкращих — тих, хто без вагань став на захист рідної землі, хто віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.

На жаль, ще одна трагічна звістка сколихнула нашу громаду. Після майже двох років болісного очікування підтвердилося найстрашніше — Захисник України Юрій Миколайович ТКАЧЕНКО, який вважався зниклим безвісти, повернувся до рідного дому на щиті.

Сьогодні Роменська та Андріяшівська громади зі скорботою провели Героя в останню земну дорогу. Попрощатися із Захисником прийшли рідні, побратими, керівництво громад, духовенство, друзі, знайомі та небайдужі жителі. Усі разом схилили голови в хвилині мовчання, віддаючи шану воїну, який до останнього подиху залишався вірним Україні.

Від імені Роменської громади слова співчуття рідним і близьким Героя висловив міський голова Олег СТОГНІЙ. «Сьогодні ми проводжаємо в останню путь мужнього Воїна — Юрія ТКАЧЕНКА. Особливо боляче його рідним, адже майже два роки вони жили надією, що він повернеться додому. Усі вірили, молилися, чекали… Та війна виявилася безжальною. Юрій до кінця виконав свій військовий обов’язок, залишившись вірним Україні та своєму народові. Його ім’я назавжди буде вписане в історію боротьби за незалежність нашої держави. Вічна пам’ять і вічна слава Герою!»

Воїн назавжди залишиться для нас символом мужності, честі та незламності. Його подвиг житиме в пам’яті земляків, у серцях рідних і в історії України.

🇺🇦Юрій Миколайович ТКАЧЕНКО народився 4 жовтня 1969 року в селищі Липова Долина. Його дитинство та юність минули в селі Глинськ, яке стало для нього рідним. Саме тут він зростав, формував свій характер, навчався у Глинській середній школі, яку закінчив у 1987 році.

Після школи пройшов строкову військову службу, а згодом обрав справу, про яку мріяв, – небо. У 1994 році закінчив Кременчуцьке льотне училище цивільної авіації, здобувши кваліфікацію пілота вертольота. Життєвий шлях Юрія Миколайовича був шляхом чесної праці. У різні роки він працював монтажником, машиністом крана, трудився на Кременчуцькому колісному заводі, завжди відповідально ставлячись до своєї справи.

У 2022 році Юрій Миколайович повернувся до рідного Глинська, щоб бути поруч із матір’ю та доглядати за нею. Працював у КЗСОР «Глинська спеціальна школа», де його знали як добру, щиру й відповідальну людину. Коли російський агресор прийшов на українську землю, він не залишився осторонь. 18 липня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. У званні сержанта проходив службу номером обслуги 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Під час запеклих боїв поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області 12 вересня 2024 року Юрій Миколайович зник безвісти. Майже два роки його рідні жили надією, вірили й чекали на повернення. Та 18 червня 2026 року, після проведення ідентифікації, стало відомо найстрашніше…

🕯12 вересня 2024 року сержант 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Юрій ТКАЧЕНКО загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Водяне Волноваського району Донецької області.

⌛️ Воїну назавжди 54…

Юрій Миколайович ТКАЧЕНКО віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Його ім’я назавжди залишиться в історії України, у пам’яті земляків, побратимів і всіх, хто знав його як чесну, мужню та гідну людину.

🕯Світла пам’ять та вічна слава Захиснику України – Юрію Миколайовичу ТКАЧЕНКУ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики