🩶🩶Війна забирає найкращих… У Тальному вшанували пам’ять Героя Романа Орищенка

Є люди, чий життєвий шлях не вимірюється роками. Він вимірюється вчинками, принципами, любов’ю до 🇺🇦України та силою духу. Саме таким був Роман Орищенко — «Оскар». Пластун, майданівець, історик, громадський діяч, воїн, людина честі, для якої служіння державі було не обов’язком, а способом життя.

2 липня, у перші роковини загибелі Захисника України, у конференц-залі Центру культурних послуг Тальнівської міської ради відбулася година пам’яті 🩶«Війна забирає найкращих», присвячена світлій пам’яті нашого земляка.

Захід розпочався 🩶хвилиною мовчання. Присутні схилили голови, вшановуючи пам’ять воїна, який віддав найцінніше — власне життя — за свободу України.

Ведуча заходу наголосила, що життєвий шлях Романа Орищенка назавжди вписаний до Книги Героїв пам’яті — як приклад безмежної відданості Україні, честі та мужності.

Роман Орищенко народився 28 січня 1978 року в місті Тальному у родині Любові Володимирівни та Михайла Яковича Орищенків. Він був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, співзасновником Самооборони Майдану, одним із лідерів пластового руху, істориком, громадським діячем. Із перших днів повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил 🇺🇦України, захищаючи державу у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь у боях за Кодемо, Бахмут, Вугледар. 2 липня 2025 року загинув внаслідок російського авіаційного удару під час виконання бойового завдання.

За мужність і самовідданість Роман Орищенко був нагороджений відзнакою Президента 🇺🇦України «За оборону України» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест».

До участі у вечорі пам’яті долучилися найдорожчі люди Героя — мама Любов Володимирівна, сестра Роксолана, брат Артем, який нині також захищає Україну у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, племінниця Аріна, друзі, побратими, знайомі, освітяни, громадські діячі та всі, хто знав Романа.

Особливо щемливими стали спогади його рідних. Маленька 🩵💛Аріна прочитала вірш, написаний дядьком. По відеозв’язку до присутніх звернулася сестра Людмила. На екрані оживали відеоспогади побратимів і друзів, які згадували Романа як лицаря нашого часу — шляхетного, сміливого, мудрого, життєрадісного, людину, яка навіть у найважчі моменти вміла підтримати інших, вселяла віру, знаходила вихід із найскладніших ситуацій і ніколи не втрачала оптимізму.

Щирими були спогади педагогів, які пам’ятали Романа ще школярем. Колишній директор Тальнівської школи №1 Володимир Нерубайський разом із дружиною Любов’ю згадували свого учня. Зворушливо виступила і завуч школи Людмила Васильєва, яка зі сльозами на очах говорила про «нашого Ромчика», згадуючи його візити до рідної школи вже у військовій формі, його людяність, відкритість та незмінну любов до рідного Тального.

У кожному спогаді звучала одна думка: Роман умів любити людей і життя. Він не прагнув слави, не любив говорити про себе, завжди допомагав іншим і ніколи не просив допомоги для себе. До останнього подиху поруч із ним був Державний Прапор 🇺🇦України, який він завжди возив із собою. Саме з ним Герой і прийняв свій останній бій.

Під час заходу родина Романа Орищенка передала Центру культурних послуг його книги та прапор рідної бригади а Спілці ветеранів АТО — особисті рукописи, щоб вони стали ще одним свідченням його життя, його переконань і любові до 🇺🇦України. Адже він мріяв написати книги про рідну Тальнівщину, її людей та історію.

На завершення години пам’яті прозвучала пісня «Молитва» у виконанні Світлани Сухонос та Катерини Мороз. Її слова стали тихою молитвою за всіх полеглих українських воїнів.

Після заходу учасники поклали квіти до пам’ятника Героям Небесної Сотні та Захисникам 🇺🇦України, віддавши шану землякові, який назавжди залишиться прикладом мужності, честі та безмежної любові до Батьківщини.

Роману Орищенку назавжди 47…

У нього залишилися мама Любов Володимирівна, брат Артем, сестри Людмила та Роксолана, дружина Світлана, син Андрій, донька Дарина. Похований Герой у Києві.

Щиро дякуємо родині Романа Орищенка, його друзям, побратимам, педагогам, усім учасникам заходу, а також організаторам — Центру культурних послуг Тальнівської міської ради, центральній бібліотеці, ведучій Світлані Сухонос, провідному методисту Ніні Діякевич, яка доклала чимало зусиль, аби пам’ять про Героя жила не лише у спогадах рідних, а й у серцях земляків та всім, хто долучився до збереження пам’яті про нашого Героя.

Пам’ять про таких людей не має терміну давності. Вона живе доти, доки ми пам’ятаємо. І саме пам’ять сьогодні є ще однією формою нашої боротьби за 🇺🇦Україну.