Громадо, сьогодні наш край у глибокій, невимовній скорботі. Ми прощаємося з нашої рідною людиною, відважним воїном, який повертається додому «на щиті» — з нашим односельцем та випускником нашої школи БОЙКОМ Максимом Анатолійовичем.

Для кожного з нас Максим назавжди залишиться у пам’яті особливим. Здається, ще вчора він бігав шкільними коридорами, сидів за партою, мріяв і будував плани на майбутнє. Він був людиною-світлом: завжди усміхнений, щирий, неймовірно добрий, справжня душа будь-якої компанії. Його оптимізм і вміння підтримати словом чи посмішкою зігрівали всіх, хто був поруч.

Коли ворог прийшов на нашу землю, Максим не вагався. З перших днів війни він став на захист Батьківщини. Сміливий, мужній, безстрашний воїн, він до останнього подиху тримав оборону, захищаючи наш спокій, наші життя та майбутнє України.

«Немає більшої любові, ніж душy покласти за друзів своїх…» і Максим довів це своїм найвищим, найдорожчим подвигом.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого випускника. Висловлюємо найглибші співчуття батькам, родині, друзям та побратимам. Низький уклін вам за виховання справжнього Чоловіка, Патріота і Героя.

Максиме, ти виборов своє місце в Небесному воїнстві, але в наших серцях та в історії нашої школи твоє ім’я висічено золотими літерами.

Вічна пам’ять і слава Герою України!

Слава Україні!