Сергій Васильович Кияшко, житель села Петропавлівське, загинув 26 травня 2026 року в запеклому стрілецькому бою біля населеного пункту Степове на Дніпропетровщині. Він був солдатом, радіотелефоністом штурмового взводу, і до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи свободу та незалежність України. Отримане поранення виявилося несумісним із життям.

26 червня 2026 року Золочівська громада завмерла у скорботі. На колінах, зі сльозами на очах, схиливши голови у глибокій шані та вдячності, громада зустріла та провела в останню земну дорогу захисника, який повернувся додому «на щиті». Безжальна війна щодня приносить у домівки страшне горе, яке торкається чорним крилом смерті кожного українця. Немає нічого важчого за біль матері, яка навіки прощається зі своєю дитиною. Це горе, яке неможливо виміряти словами, а сльози не здатні втамувати пекучий біль у душі.

Висловлюємо щирі співчуття мамі полеглого воїна, його брату, всій родині, побратимам, друзям та всім, хто знав Сергія. Поділяємо біль непоправної втрати разом із вами та вшановуємо світлу пам’ять гідного сина України. Війна забирає найкращих, руйнує життя і долі, але вона не здатна знищити нашу пам’ять, нашу вдячність, нашу віру і любов до України. Ми завжди пам’ятатимемо, якою надвисокою ціною виборюється наше право жити на своїй рідній землі.

Вічна слава та світла пам’ять Сергію Кияшку!