3 липня у Студенянській сільській територіальній громаді відбулося відкриття Алеї Надії безвісти зниклих Героїв Студенянської громади. Ця подія стала символом віри, незламності та підтримки родин, які щодня живуть із надією на повернення своїх найрідніших.

Захід розпочався зі зворушливої ходи батьків, матерів, дружин, дітей та близьких безвісти зниклих Захисників України. Учасники пройшли з Державними Прапорами України та світлинами своїх рідних, об’єднавшись у спільній молитві, пам’яті та надії.

Присутні вшанували світлу пам’ять полеглих Захисників України хвилиною мовчання, віддаючи шану кожному, хто поклав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.

До учасників заходу звернувся заступник сільського голови Анатолій Максименюк. У своєму виступі він наголосив, що Алея Надії є не лише місцем пам’яті, а й символом незламної віри у повернення кожного українського воїна, доля якого досі залишається невідомою. Він висловив слова підтримки родинам безвісти зниклих Героїв та запевнив, що громада й надалі буде поруч із ними.

Також до присутніх звернулися заступник голови Тульчинської районної військової адміністрації Володимир Скалій та старший офіцер третього відділу Тульчинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олексій Годжек. У своїх виступах вони висловили слова вдячності родинам за їхню мужність, наголосили на важливості збереження пам’яті про кожного Захисника та запевнили, що пошук безвісти зниклих військовослужбовців триває.

Особливо зворушливими стали виступи матерів двох безвісти зниклих Героїв, які поділилися своїми переживаннями, болем і незгасною вірою в те, що їхні сини обов’язково повернуться додому.

На завершення заходу відбулося освячення Алеї Надії, яке звершив отець Миколай. Спільна молитва стала духовною підтримкою для всіх присутніх та ще одним символом віри, єдності й надії.

Алея Надії — це місце, де житиме пам’ять, молитва та віра. Вона нагадуватиме кожному з нас про тих, чия доля досі залишається невідомою, та про обов’язок суспільства підтримувати їхні родини, не втрачати надії й чекати на повернення кожного Захисника додому.