Сьогодні громада з глибоким болем провела в останню путь Сівова Євгенія Вікторовича — воїна, який віддав своє життя за свободу та майбутнє України.

Під тихий передзвін скорботи й важке мовчання, що огортало громаду, живим коридором уздовж дороги зустріли Героя. Схиливши голови у вдячності, утворюючи шлях гідності та пам’яті, вистелений щирим людським болем і повагою. У цій тиші, сповненій сліз і невимовного суму, кожен погляд і кожен крок були пронизані гіркотою втрати.

Євгеній Сівов народився 11 жовтня 1986 року в селі Аполлонівка Солонянського району Дніпропетровської області. З 1992 по 1999 рік навчався в Аполлонівській середній школі, а згодом продовжив навчання в селі Балин, де завершив здобуття повної загальної середньої освіти. Того ж року вступив до Балинського ВПУ № 36, яке закінчив у 2006 році, здобувши кваліфікацію молодшого спеціаліста за спеціальністю «технік-механік».

У мирному житті працював будівельником, охоронцем, трудився як в Україні, так і за кордоном — у Польщі та Чехії. Був відповідальним, щирим і доброзичливим, завжди готовим прийти на допомогу. Не встиг створити власної сім’ї. Його найближчими людьми були мати, сестра та племінники.

Із 2023 року проходив службу в лавах Збройних Сил України на посаді кулеметника. За роки війни пройшов складний і небезпечний бойовий шлях, залишаючись відданим військовій присязі та Україні. З 15 грудня 2025 року вважався таким, що зник безвісти, поблизу населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови в скорботі разом із вами.

Вічна пам’ять і слава Герою!