Мова, якою ми користуємося, формує наше сприйняття світу. Часто ми використовуємо застарілі або жалісливі слова просто за звичкою. Давайте подивимося, чому їх варто замінити.
❌Замість: «Прикутий до візка» або «законсервований у чотирьох стінах».
⚠️Чому це не ок: Крісло колісне — це не тюрма і не кайдани. Це засіб мобільності, який навпаки дає людині можливість рухатися, виходити в світ і жити активним життям. Крісло звільняє, а не приковує.
✅Як краще: Говоріть просто: «людина, яка пересувається на кріслі колісному» або «користувач крісла колісного».

❌Замість: «Він страждає на [назва діагнозу]» або «жертва хвороби».
⚠️Чому це не ок: Ці слова заздалегідь малюють людину безпорадною та нещасною. Але наявність діагнозу не означає, що людина щомиті «страждає». Вона вчиться, кохає, працює і будує плани.
✅Як краще: Використовуйте нейтральну констатацію факту: «людина, яка має [діагноз]» або «людина з хронічним захворюванням».

❌Замість: «Глухонімий», «каліка», «інвалід».
⚠️Чому це не ок: По-перше, люди з порушеннями слуху не є німими — вони спілкуються жестовою мовою. По-друге, слова на кшталт «інвалід» ставлять тавро і визначають людину суто через її медичний стан.
✅Як краще: Використовуйте правило «спочатку людина» (People-first language). Спершу людина, а вже потім її ознака: людина з інвалідністю, людина з порушеннями слуху, людина з порушеннями зору.

❌Замість: «Особливі потреби» або «люди з обмеженими можливостями».
⚠️Чому це не ок: Потреби у всіх нас однакові: сходити в туалет, поїсти, безпечно дістатися роботи. Просто людині з інвалідністю для цього потрібні інші умови (пандус, доступна вбиральня). А можливості людини обмежує саме недоступне місто, а не її здоров’я.
✅Як краще: Кажіть коректно: «люди з інвалідністю».