Три роки минуло відтоді, як Михайло Володимирович Афанасьєв віддав своє життя за Україну. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті нашої громади. Кожен рік, зміна пір року, народження дітей та дорослішання молоді нагадують нам, заради кого українські воїни стали на захист держави. Але є імена, які не повинні зникнути в часі. Пам’ять — це не лише про минуле, це наша відповідальність перед тими, хто не повернеться.

Герої не просять слів. Вони просять лише одного — щоб їхній подвиг не став звичайною сторінкою історії. Щоб за датами, фотографіями та меморіальними дошками ми завжди бачили людське життя, мрії, родину та майбутнє, яке вони віддали заради України. Сьогодні ми згадуємо Михайла, схиляючи голови перед світлою пам’яттю людини, яка зробила вибір на користь Батьківщини.

Пам’ятаймо наших Героїв не лише у дні роковин. Пам’ятаймо їх щоразу, коли говоримо про свободу, будуємо майбутнє своєї держави та живемо на землі, яку вони захистили. Світла пам’ять Михайлу Афанасьєву. Вічна шана Герою.