Війна триває. Щодня за право жити на рідній землі, за мирні світанки, за майбутнє наших дітей українські воїни віддають найдорожче — власне життя. Кожна втрата — це невимовний біль для рідних, для громади, для всієї країни. На жаль, знову чорна звістка надійшла до Петрівської громади.
25 червня 2026 року, виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув солдат Федорчук Микола Іванович — механік-водій 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А7224.
Федорчук Микола Іванович народився 11 грудня 1978 року в Балахівці , нині селище Інгулецьке Петрівської громади.
Закінчив Балахівську загальноосвітню школу. Після школи навчався у професійно-технічному училищі міста Кривий Ріг, де здобув фах покрівельника.
Працював за спеціальністю у Києві та Кривому Розі. Був покрівельником рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів 5-го розряду у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» та ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД».
Миколу знали як добру, щиру й працьовиту людину. Він любив дітей, тварин, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував, і ніколи нікому не відмовляв.
9 березня 2026 року був призваний на військову службу за мобілізацією Покровсько-Тернівським об’єднаним РТЦК та СП Дніпропетровської області.
Відданий військовій присязі на вірність українському народові, Микола мужньо став на захист Батьківщини. 25 червня 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Одрадне Харківської області, він віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України.
Лише 47 земних років доля відміряла Миколі. А, можливо, не доля , а ця жорстока війна. Скільки добрих справ ще міг би зробити цей працьовитий і щирий чоловік, скільки тепла подарувати людям, скільки ще звести дахів, що оберігали б чиїсь родини, скільки щасливих зустрічей мало бути попереду… Та клята війна обірвала його життєву дорогу, залишивши невимовний біль у серцях рідних, близьких і всіх, хто його знав.
У захисника залишилися мати та цивільна дружина Наталія, з нею Микола прожив двадцять п’ять років спільного життя.
Петрівська громада глибоко сумує з приводу непоправної втрати та щиро співчуває рідним, близьким, друзям, побратимам і всім, хто знав Миколу Івановича.
Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті земляків як символ мужності, честі та любові до України. Світла пам’ять Воїну. Вічна слава захиснику України.
Герої не вмирають!