Ціна нашої свободи — це життя найкращих. Героїв, які віддали найдорожче за право кожного з нас жити під мирним небом. Їхній подвиг назавжди залишиться у пам’яті народу, а їхні імена — в історії України.

Сьогодні Іллінецька громада зі скорботою та глибоким болем провела в останню земну путь мужнього Захисника України, відданого патріота Ярослава Михайловича Сивака.

Живим коридором, стоячи на колінах, тримаючи у руках державні прапори, сотні людей у Липовці, Іллінцях, Борисівці зустрічали полеглого Героя та встеляли його останній шлях квітами, віддаючи шану подвигу та жертовності Воїна.

Ярослав Михайлович народився 6 лютого 1981 року в селі Борисівка. Зростав разом зі старшим братом Ігорем, який у цей важкий час також боронить нашу державу від ворога. На жаль, коли Ярославу було лише три роки, помер батько. До десяти років хлопець виховувався під турботливою опікою бабусі, яка стала для нього Янголом-Охоронцем. Згодом переїхав до матері в село Озерне Миколаївської області, де продовжив навчання. Після закінчення дев’яти класів вступив до Мигійського фахового коледжу, в якому здобув спеціальність бухгалтера.

Після строкової військової служби Ярослав працював на різних роботах, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Одним із найцікавішим етапів його життя стала робота екскурсоводом в Одесі. Він захоплювався історією, із задоволенням відкривав людям цікаві сторінки минулого. Рідні та друзі пам’ятають його як добру, щиру, відкриту і компанійську людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Найбільшою гордістю Ярослава були його сини — Максим і Даніїл. Незважаючи на життєві обставини, він завжди залишався для них батьком, який цікавився їхнім життям, радів їхнім успіхам і цінував кожну можливість бути поруч.

Коли розпочалась повномасштабна війна, Ярослав без вагань став на захист рідної землі. 17 червня 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив оператором відділення засобів радіоелектронної боротьби, мужньо боронив державу на Лиманському напрямку, а згодом понад півтора року разом з побратимами стримував ворога на Сумському напрямку.

3 липня 2026 року під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Запсілля Сумської області солдат Ярослав Сивак загинув. Славний син України, він до останнього подиху зі зброєю в руках захищав незалежність і цілісність нашої держави, захищав нашу свободу, свободу майбутніх поколінь.

Провести Героя в останню земну дорогу у цей скорботний день прийшли рідні, близькі, друзі, ветерани російсько-української війни, представники влади, односельці та небайдужі жителі громади.

У Свято-Миколаївському храмі духовенством було звершено чин похорону за воїном Ярославом. Після заупокійної літургії траурна процесія рушила до сільського кладовища, де відбувся траурний мітинг та прощання з Героєм.

Від усіх жителів громади щирі співчуття мамі, братові, рідним полеглого Захисника висловив Іллінецький міський голова Володимир Ящук:
«Сьогодні ми прощаємося з людиною, яка у найважчий для країни час зробила свідомий вибір — стати на захист України. Ярослав віддав своє життя за кожного з нас, за мирне майбутнє, за право жити на своїй землі. Його мужність, самопожертва і любов до Батьківщини назавжди залишаться у пам’яті нашої громади. Ми схиляємо голови перед його подвигом і розділяємо невимовний біль родини».

Зі словами співчуття до рідних звернувся голова Спілки учасників АТО та ветеранів інших бойових дій Сергій Стельмащук:
«Сьогодні ми проводжаємо в останню земну дорогу Воїна-Захисника, який боронив нашу землю. Боронив землю від підлого ворога, який вбиває дітей, мирних жителів, військових. Ярослав мужньо захищав всіх нас, виконував бойові завдання. Ми повинні ні на мить не забувати, що в нас війна. Ми повинні об’єднуватись, допомагати нашим воїнам, які знаходяться на лінії оборони, підтримувати родини полеглих Героїв. Вічна пам’ять і слава Герою!».

Учасники траурної церемонії вшанували світлу пам’ять Ярослава Сивака та всіх полеглих Захисників України хвилиною мовчання. Після заупокійної літії рідні, друзі, побратими й жителі громади поклали квіти та віддали останню шану Воїну.

Завершення чину поховання відбулось за військовими традиціями під виконання Державного Гімну України та військовий салют. Державний Прапор України, що огортав труну, від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача, представник першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки передав мамі Захисника Любові Миколаївні, як символ мужності Воїна та відданості Українській державі.

Світла пам’ять про Ярослава Михайловича назавжди житиме у серцях тих, хто його знав, любив і поважав. Обов’язок кожного з нас — берегти спогад про його жертовність та продовжувати боротьбу за вільну й незалежну державу.

🕯️ Вічна пам’ять і слава Захиснику України Ярославу Сиваку.