День пам’яті і смутку…

Сьогодні мало б тридцять перше літо
Тобі зустріти в колі дорогих людей.
Та в небі зіркою гориш привітно,
Оберігаючи країну й нас усіх щодень.

Ти був опорою для найдорожчих,
Для побратимів — братом бойовим.
І серце, сповнене любові до Вітчизни,
Назавжди стало символом живим.

Сьогодні, 12 липня, мало б виповнитися 31 рік сину, брату, побратиму, відважному захиснику, якому офіційно було присвоєно високе звання Героя України, жителю села Явірник – ФЕДОРЧУКУ Петру Юрійовичу. Його ім’я з честю носить ліцей у нашій громаді, Зеленський ліцей Зеленської сільської ради імені Петра ФЕДОРЧУКА, де навчався Петро, і це є свідченням глибокої шани та вдячності за подвиг.

На жаль, його життя обірвалося надто рано. На 27-му році, після важких випробувань, перестало битися його молоде серце. Та пам’ять про Петра не згасає. Вона живе у серцях рідних, друзів, побратимів, односельців і всіх, хто знав його як мужню, щиру, добру та світлу людину.

Петро назавжди залишиться прикладом справжнього патріота, який без вагань став на захист рідної землі. Він був людиною честі, незламної сили духу, відданості військовій присязі та любові до України. За свою мужність і самопожертву він заслужив найвищу повагу й вдячність українського народу.

Сьогодні ми згадуємо не лише день його народження, а й життєвий шлях людини, яка стала символом відваги та нескореності. Його ім’я навіки вписане в історію нашої громади та незалежної України. Світлий спомин про Героя житиме у кожному поколінні, нагадуючи, якою високою є ціна нашої свободи.

Схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності. Розділяємо біль непоправної втрати з рідними й близькими Петра Юрійовича. Нехай Господь дарує його душі Царство Небесне, а всім нам — сили берегти пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну.

«Герої не вмирають. Вони живуть доти, доки живе пам’ять про їхній подвиг.»

Світла пам’ять Герою України ФЕДОРЧУКУ Петру Юрійовичу. Вічна слава і вічна шана Захиснику України!

Не в’януть квіти на твоїй могилі,
Не згасне пам’ять у людських серцях.
Бо Герої не вмирають — вони вічно живуть,
У наших справах, мріях і піснях.

Нехай Господь дарує Царство Небесне,
Нехай душа спочине у святім раю.
А ми завжди нестимемо крізь покоління
Світлу пам’ять, вдячність і шану свою.