Є люди, для яких допомагати іншим – не просто професія. Це покликання і шлях, який вони обирають серцем і якому залишаються вірними до останнього подиху.

Саме таким був Володимир Васильович Данілов – медик, воїн, рятівник.

У День вшанування загиблих медичних працівників ми згадуємо його ім’я з болем у серці та безмежною вдячністю. Адже серед тих, хто щодня бореться за життя на передовій, були й ті, хто віддав за це найдорожче – власне життя.

Володимир Данілов народився 13 січня 1967 року в селі Устимівка Глобинського району. Закінчивши Кременчуцьке медичне училище, він присвятив себе медицині. Багато років працював на станції швидкої допомоги Глобинської центральної районної лікарні, у медичній частині Кременчуцького льотного коледжу, анестезистом у реанімаційному відділенні Глобинської ЦРЛ.

Його руки повертали людям здоров’я, його знання й досвід дарували надію тим, хто її потребував. Він поспішав туди, де чекали допомоги, і завжди залишався поруч із людиною у найважчі хвилини.

А потім прийшла війна…

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Володимир Васильович не вагаючись став на захист Батьківщини. Медичний халат змінила військова форма, але його головне призначення залишилося незмінним – рятувати.

Призваний за мобілізацією з першого дня повномасштабного вторгнення, спочатку служив у роті охорони міста Глобине на посаді старшого бойового медика. 18 лютого 2023 року його перемістили до військової частини А7097. Там він обійняв посаду сержанта та командира 3-го стрілецького відділення.

Його медична сумка стала такою ж важливою зброєю, як і зброя його побратимів. Бо на полі бою кожна секунда могла стати вирішальною, кожен порятунок – чиїмось майбутнім.

Він не рахував небезпек. Не думав про себе, коли поруч був поранений побратим. Ішов туди, де було найважче, бо знав: там його чекають.

15 березня 2023 року поблизу Красногорівки на Донеччині життя Володимира Данілова обірвалося. Він загинув, виконуючи бойове завдання та рятуючи поранених українських воїнів під час ворожого обстрілу. До останньої миті він залишався вірним своїй присязі, своїй професії й людям, яких захищав.

Вдома його чекали найдорожчі – дружина, донька, онука. Для них він назавжди залишиться люблячим чоловіком, батьком, дідусем. Для Глобинської громади – прикладом мужності, відданості та справжнього служіння.

Володимир Данілов прожив життя, допомагаючи іншим. Він рятував у мирному житті й рятував на війні. Його серце билося за людей – і зупинилося тоді, коли він робив те, що вмів найкраще: боровся за чиєсь життя.

Указом Президента України від 30 червня 2023 року Володимира Данілова нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Володимира Васильовича Данілова – медика, який став воїном, і воїна, який до останнього залишався рятівником.

Вічна шана. Вічна пам’ять. Вічна вдячність.