🇺🇦 🕯️ Сьогодні громада попрощалася з Героєм України Сергієм Станіславовичем Кібенком. Його життя було прикладом чесної праці, любові до родини та відданості Батьківщині. Коли людина, яка все життя працювала, була опорою для близьких і в найважчий час стала на захист країни, важко знайти слова, щоб вгамувати біль.

🕯️ Церемонія прощання та панахида відбулися о 13:00 біля його домівки в Руденківці, де він проживав із родиною. Поховали Сергія на кладовищі в рідному селі. Жителі громади зустрічали Героя, стоячи на колінах, із державними прапорами та квітами. Дорогу до його домівки встелили квітами. Особливо зворушливим моментом стало прощання залізничників зі своїм колегою: вони увімкнули прощальний сигнал, який супроводжував кортеж. Упродовж церемонії на кладовищі машиністи потягів подавали протяжні сигнали, віддаючи останню шану полеглому Герою. Ці звуки стали символом глибокої поваги та світлої пам’яті про того, хто віддав життя за Україну.

💛 💙 Віддати останню шану прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та небайдужі мешканці. Під час жалобного мітингу на кладовищі про життєвий шлях Сергія Кібенка розповіли головний сержант Юрій Пов’якало та начальник залізничної станції «Нові Санжари» Євгеній Божинський. Слова пам’яті висловив військовий капелан отець Олександр.

💛 💙 Сергій народився 24 жовтня 1976 року в Руденківці. Тут минули його дитинство і юність, закінчив школу. Здобув професію техніка-будівельника автошляхів у Полтавському технікумі транспортного будівництва. Він ніколи не боявся праці, завжди прагнув розвиватися. Молодим одружився зі своїм шкільним коханням Тетяною. Разом створили міцну сім’ю, виховали двох доньок — Альону та Анну. Для них він був люблячим татом, який завжди знаходив час, підтримував і оберігав.

🇺🇦 Трудове життя Сергія було нерозривно пов’язане із залізницею. Розпочав на станції Потоки, згодом працював на станції «Нові Санжари», потім у Горішніх Плавнях та Полтаві. Здобув вищу освіту в Українській державній академії залізничного транспорту, завжди прагнув професійного розвитку.

🇺🇦 Коли Україна потребувала синів, Сергій не залишився осторонь. 9 травня 2025 року мобілізований до Збройних Сил України. Служив у роті охорони військової частини А5060, чесно виконував обов’язок, мужньо стояв на захисті рідної землі. 28 червня він повернувся додому у відпустку, мріяв провести час із рідними. Але серце Захисника раптово зупинилося… Важко усвідомити, що людина, яка ще вчора будувала плани, сьогодні дивиться на нас із небес.

🇺🇦 🕯️ Сергій Станіславович назавжди залишиться в пам’яті як добра, щира, відповідальна людина, люблячий чоловік, батько, дідусь, брат, вірний друг. Останню шану віддали з військовими почестями. Юрій Пов’якало вручив доньці Героя Державний Прапор України. На честь воїна пролунав трикратний салют.

🕯️ Від імені жителів громади висловлюємо співчуття мамі Лідії Миколаївні, дружині Тетяні Миколаївні, донькам Альоні та Анні, онукові Марку, братові Олександру Станіславовичу, усім рідним. Нехай Господь дасть сил пережити цю непоправну втрату. Ми пам’ятатимемо Сергія як людину честі, праці й обов’язку, як воїна, який не сховався від відповідальності. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.

🇺🇦 🕯️ Вічна пам’ять Герою. Вічна шана і слава Захиснику України Сергію Станіславовичу Кібенку.