🕯 НАЗАВЖДИ У СТРОЮ…

Уся Бурштинська громада, а особливо село Бовшів, сьогодні у великій скорботі.

🖤На рідну землю «на щиті» повернувся зовсім юний Захисник України – Ігор Ясінський.

Його життєвий шлях – мов яскрава зірка, що спалахнула надто рано, щоб освітити цей світ, і надто рано згасла… Лише 23 роки життя. Юність, сповнена мрій, планів і сподівань, яку безжально обірвала війна.

🇺🇦Ігор Ясінський народився 4 жовтня 2002 року в селі Бовшів Галицького району Івано-Франківської області. Упродовж 2005–2008 років відвідував Бовшівський ясла-садок «Сонечко», а з 2008 по 2017 рік навчався у Бовшівській загальноосвітній школі І–ІІ ступенів.

У 2017 році вступив до Бурштинського енергетичного коледжу, який успішно закінчив у 2021 році, здобувши спеціальність «Технік-електрик».

Для рідних, друзів і всіх, хто його знав, Ігор назавжди залишиться доброю, щирою та відкритою людиною. Він легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів, умів підтримати, допомогти й ніколи не залишав ближнього наодинці з бідою. Саме таким його пам’ятатимуть усі, кому пощастило бути поруч.

У жовтні 2021 року Ігор був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Та вже 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, зі строкової служби був переведений до бойового підрозділу і зі зброєю в руках став на захист суверенітету й територіальної цілісності України.

Служив чесно, мужньо й самовіддано. Побратими згадують його як дисциплінованого, відважного воїна та надійного товариша, на якого завжди можна було покластися у найважчі хвилини.

Упродовж 2022–2025 років Ігор брав безпосередню участь у бойових діях, виконуючи бойові завдання на Житомирщині, Волині, Тернопільщині, Івано-Франківщині, а також на найгарячіших напрямках Донеччини – поблизу Куп’янська та Покровська.

Останній зв’язок із сином батьки мали 26 жовтня 2025 року.

🖤А вже 4 листопада отримали страшне сповіщення – Ігор зник безвісти 27 жовтня під час виконання бойового завдання.

Потім були довгі місяці болісного очікування. Дні, сповнені молитви, надії й віри, що ось-ось пролунає омріяний дзвінок, що син повернеться додому живим…

Та 23 липня 2026 року ця надія була безжально зруйнована. Родина отримала офіційне підтвердження загибелі свого сина.

Сьогодні громада проводжала Героя в останню земну дорогу.

Назустріч Ігорю поспішали люди. Вони несли живі квіти, молитву, сльози… А ще — важкі думки про жорстокість війни, про таке несправедливо обірване молоде життя, про біль, який уже ніколи не полишить батьків, рідних і близьких.

🙏На подвір’ї родинного дому зібралися найрідніші, односельці, друзі, однокласники, побратими та священнослужителі. У спільній молитві вони просили Господа прийняти світлу душу Захисника до Царства Небесного та дарувати йому вічний спокій.

Після цього траурна процесія вирушила селом…
На жаль, востаннє Ігор повертався рідними вулицями вже у домовині, вкритій синьо-жовтим прапором — символом держави, за свободу і незалежність якої він без вагань віддав найдорожче — власне життя.

⛪️Чин похорону продовжився у церкві Зішестя Святого Духа. Під звуки скорботної молитви, зі сльозами на очах і невимовним болем у серцях рідні, друзі, побратими та вся громада попрощалися зі своїм Героєм.

Поховали Ігоря Ясінського на кладовищі рідного села Бовшів.

Поки ми живемо під мирним небом, маємо пам’ятати, якою страшною ціною воно виборюється щодня. За кожним таким днем — чиєсь обірване життя, нездійснені мрії, згорьовані батьки, осиротілі родини та невимовний біль, який назавжди оселяється в серцях.

Схиляємо голови перед подвигом Захисника.
Щиро співчуваємо батькам, рідним, близьким, друзям і побратимам.

🕯️Світла пам’ять Герою.
Вічна слава.
Вічна пам’ять…

Авторка допису та фото: Надія Польова, головна спеціалістка Відділ цифрової трансформації та інформаційної політики БМР