2019 рік

      На цей раз учасники в своїх творчих роботах розкривали тему «Не місто прикрашає людину, а людина – місто». І, слід зазначити, що підійшли до цього досить серйозно. Як в поетичних роботах, так і в прозі проявлялись любов і повагу до рідного міста, його жителям; відчувалося небайдуже ставлення до того, як воно виглядає, як ставляться до нього люди і яким хоче його бачити наша молодь … Втім, трохи перефразувавши відомий вислів, не помилюся сказавши, що краще один раз прочитати, ніж сто разів почути. Тому пропоную вашій увазі уривки з творчих робіт наших талановитих дітей. До речі, наймолодший учасник літературного конкурсу – четвертокласник, а найстарший – одинадцятикласниця. Думаю, вам цікаво буде познайомитися з думками і пропозиціями нашої молоді за запропонованою темою.

«…Пишу и вспоминаю старій заброшенній пятиєтажній дом недалеко от второй школі. Я с детства почему-то боюсь проходить мимо єтого места. Здание приводит в ужас… А сколько подростков проводят там время в играх, в лазаниях по крыше, что грозит несчастными случаями. Я прошто мечтаю, чтобы этот дом снесли и сделали бы там, например, городской каток…» (Павел Агафонкин, ООШ №1)

  «…Идёшь по парку, захочется отдохнуть, оглянешься вокруг и понимаешь – даже присесть негде. Подвыпившая молодёжь, лавочки, вокруг которых шелуха от семечек, бумажки от конфет… А ведь мусорки есть около каждой скамейки. Неужели так сложно просто протянуть руку и выбросить всё туда, а не на землю? А посмотрите на детскую площадку. В песочнице – окурки, мусор, всё те же семечки. В домиках – пивные бутылки, обгоревшие спички, опять-таки шелуха от семечек. Стыдно… стыдно за людей, за молодёжь. Не понимаю… никогда не пойму, как можно та жить? Так беспощадно относиться к тому, что нас окружает, что сделано для нас, для наших детей. Я думаю, что можно было бы установить в парке камеры, ввести патрулирование что ли. Хотя, если люди не будут стараться исправлять ситуацию сами, то как же без нашего понимания и поддержки со всем этим справится власть?..» (Эльвира Куцая, выпускница ООШ №1)

  «…Найскладнішою та найпривабливішою професією у житті кожного є професія бути Людиною. Людиною будь де: в країні, в місті або в селі. Адже, називаючи себе Людиною, ми беремо на себе обов`язок створювати затишок там, де ми живемо і працюємо. І саме ми і наші вчинки є окрасою нашої малої Батьківщини. Від нас залежить розвиток краю. Є таке тверде правило, на якому наголошував герой твору Антуана де Сент-Екзюпері, Маленький принц: «Встав вранці, умився, привів себе в порядок і відразу ж приведи в порядок свою планету». І якщо кожен буде керуватися цією вказівкою, то всі міста на землі стануть найкрасивішими, а люди – найщасливішими…» (Тетяна Солодуха, ЗОШ №1)

   «…Ми часто скаржимся на те, що, мовляв, он у Європі яке життя, а у нас… Та мало хто замислюється про власну культуру і менталітет. Ну ось, виділили довгоочікувані кошти на дитячі гойдалки в парку, а вже через декілька місяців одна з них зовсім зламана, друга – на шляху до знищення. То що ви там казали про Європу?» (Олена Корнющенкова, ЗОШ №2)

  «…Місто лише через наші турботи може стати кращим. Варто тільки цього захотіти. Кожна людина має поліпшувати добробут у ньому. Хоча б раз на рік проводити день прибирання. Щоб усі люди збирали сміття. Кожен рік саджали дерева, кущі, квіти. Але не лише це прикрашає місто. Ставлення людей один до одного також має велике значення. Якщо ми будемо привітними, чуйними, добрими людьми, до нас будуть ставитись так само…» (Вікторія Воскобойнікова, ЗОШ №2)

  «…Головна особливість мого міста – його неповторність, а найбільша окраса нашого міста – його населення. Саме люди роблять все, що створено на території містечка. Аби воно не мало похмурий вигляд, жителі намагаються різними способами прикрасити його: хтось саджає квіти, хтось – дерева, хтось ремонтує дороги, упорядковує різні будинки…» (Валерія Балицька, ЗООШ №2)

  «…Я люблю своє місто завжди. І під час великих свят, коли вулиці наповнюються людьми, різнокольоровими кулями й звідусіль чути музику. І в звичайні, буденні, дні, коли місто по-діловому шарудить поспішаючими людьми і телефонними розмовами. І ночами, коли воно світиться мільйонами вогників і тихо шепоче рідкісними автомобілями. В усьому цьому відчувається небайдужість його мешканців…» (Катерина Калашнік, ЗОШ №2)

  «…Недарма кажуть: чисте подвір`я – чисте довкілля; чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. І це незаперечна істина! Не важко ж зайвий раз підняти пусту пляшку з-під води, або обгортку з-під цукерки, а природа буде дуже вдячна….» (Ірина Грибачова, ЗОШ №2)

Ось так мислить наша молодь. І це подає надію на краще майбутнє нашого міста.

« повернутися