🕯 Біль, який неможливо виміряти словами…

Сьогодні Окнянщина провела в останню дорогу свого земляка, Захисника України Бордана Миколу Олексійовича.

Жителі громади живим коридором та з усіма почестями вшанували пам’ять Героя. На церемонію прощання зібралися найрідніші, друзі, односельчани та знайомі. Віддати останню шану побратиму приїхали й ті, з ким Микола пліч-о-пліч захищав Україну.

Микола народився 9 лютого 1998 року. Навчався в Окнянській школі, згодом здобував професійну освіту. У 18 років підписав контракт зі Збройними Силами України. Після трьох років служби повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабного вторгнення знову став на захист України.

За службу Микола був відзначений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та відзнакою командира 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу «За службу».

Йому було лише 28 років. Молодий, сповнений сил, планів і надій, він міг ще стільки всього встигнути — мріяти, любити, створити сім’ю, просто жити. Та війна безжально обірвала його молоде життя.

Сьогодні особливо боляче усвідомлювати, що залишаються лише спогади, фотографії та безмежна туга тих, хто любив його і знав.

Під час церемонії прощання до присутніх звернувся Окнянський селищний голова Олег Бєлоус:

«Сьогодні ми прощаємося з молодим хлопцем, чиє життя тільки починалося. Микола міг ще стільки всього встигнути, міг мріяти, любити, створити сім’ю, просто жити… Але війна забрала в нього це право. Для його родини це невимовний біль і непоправна втрата. Для нашої громади — теж велика трагедія. Микола віддав найдорожче — власне життя — за Україну. Висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким. Сьогодні разом із родиною сумує вся наша громада».

Своїми спогадами також поділився колишній директор Окнянського відділення державного професійно-технічного ліцею Андрій Гірінков, який навчав Миколу:

«Микола був бешкетливим хлопчиком, як і всі його однолітки, але водночас розумним, кмітливим, скромним і добре вихованим. Особливо боляче ховати дітей, яких ти колись навчав».

До присутніх звернулися і бойові побратими Миколи, які згадували його як надійного товариша та мужнього воїна.

Жодні слова не здатні загоїти біль матері, братика, сестрички та рідних. Разом із родиною сумує вся Окнянська громада. Кожен загиблий Захисник — це велика втрата і рана в серці всієї України.

Церемонія прощання з воїном завершилася виконанням Гімну України та трикратним салютом. Жовто-блакитний стяг, яким була огорнута домовина полеглого Захисника, військові передали його матері — на вічну пам’ять про сина, його мужність і подвиг.

Заупокійну службу здійснив настоятель Свято-Успенської церкви ПЦУ селища Захарівка протоієрей Роман Косович.

🕯 Світла пам’ять Бордану Миколі Олексійовичу.

Вічна слава Захиснику України!

Герої не вмирають.