Не висихають сльози батьків, дружин, дітей. Війна один за одним забирає їхніх синів, чоловіків, татусів. Звістки чорними воронами летять у громаду. І темніє день, розривається серце від болю.

Занадто високу ціну платимо за право бути вільними українцями в своїй Україні. Кожен визволений метр землі – просочений кров’ю найкращих Українців!

30 липня 2026 року воїна Степана ЛУКАВЕЦЬКОГО зустріли у рідному домі «на щиті». Вшановуючи світлу пам’ять земляка жителі утворили “живий коридор”. Зустрічали та проводжали Героя на колінах під звуки пісні «Плине кача», схиливши голову перед світлою пам’яттю загиблого воїна.

Народився Степан ЛУКАВЕЦЬКИЙ 27 березня 1968 року в селі Воля-Блажівська. Там провів своє дитинство і молодість. Закінчив Блажівську середню школу. Згодом навчався у Львівському міжрегіональному ПТУ залізничного транспорту та здобув професію «провідник». Після закінчення працював за професією. Також їздив на підробітки за кордон.

До лав ЗСУ захисник був призваний 12 грудня 2022 року. Проходив службу в Луганській області.

Від 14 жовтня 2023 року водій 2-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки 2-го стрілецького батальйону в/ч А4123, головний сержант Степан Васильович ЛУКАВЕЦЬКИЙ вважався безвісти зниклим. На превеликий жаль, за результатами ДНК-експертизи стало відомо, що саме ця дата виявилась днем загибелі Героя.

23 жовтня 2025 року тіло загиблого повернули в Україну відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл з території росії.

Церемонія поховання відбулася 31 липня 2026 року й розпочалася в будинку загиблого захисника. Від дому воїна процесія вирушила до Церкви святого Миколая Чудотворця.

Останній земний шлях воїна завершився на кладовищі в с. Воля-Блажівська, де відбулося поховання. Під звуки Державного Гімну та залпи почесної варти Героя України було проведено на вічний спочинок.

З рідних у Героя залишились дружина, діти, батько, рідні брати та сестри.

Близькі та рідні відгукуються про воїна як найкращого в світі тата та чоловіка, який завжди був готовий прийти на допомогу іншим.

Жодні слова не здатні зменшити біль, але назавжди залишаються наша вдячність, шана і пам’ять.

Сьогодні, прощаючись із Степаном ЛУКАВЕЦЬКИМ, ми вшановуємо не лише його, а й усіх, хто віддав життя за мир і свободу України. Тяжка доля випала на нашого захисника, який мав довгу й тяжку дорогу повернення додому.

Вічна пам’ять і слава українському Герою!