Пам’яті Василя Миколайовича Лясового: Життя, довжиною в століття. (04.08.1926 р. – 03.07.2026 р.)

​Є люди, чиє життя – справжній дороговказ для багатьох поколінь. Приклад для наслідування і світло на шляху. Саме таким був наш земляк, шаргородчанин родом із Плебанівки – Василь Миколайович Лясовий (на першій світлині – по центру). Він прожив величний, глибокий і сповнений випробувань вік, відійшовши у вічність за місяць до свого 100-річного ювілею.

Для нашої громади Василь Миколайович був особливою людиною – останнім ветераном Другої світової війни, який залишався поруч із нами, як живий свідок мужності, стійкості та сили духу.

​Його життя – це взірець того, як варто жити, любити та берегти найцінніше. Василь Миколайович бачив, як змінювався світ, переживав найважчі часи. Голодомори і війна залишили в його долі жорстокі сліди, але, попри пережите, він завжди зберігав людську доброту, милосердя, спокій та світлу віру в майбутнє.

Окрема легенда його життя – це понад сім десятиліть спільного подружнього шляху з дружиною Степанидою Максимівною. 74 роки разом – приклад святої вірності, підтримки та взаємоповаги, яких варто вчитися усім нам.

​Сьогодні ми не просто сумуємо за його відходом, а насамперед дякуємо. Дякуємо за його подвиг, за працелюбність, за світлу посмішку та мудре слово, яким він завжди ділився з оточуючими.

​Василь Миколайович прожив гідне, чесне та гарне життя. Після війни, не покладаючи рук, працював спочатку в автобусній станції, згодом в радгоспі, будував власний дім і спільно з дружиною виховував двох дітей.

Господь обдарував його довгим віком, щедрими духовними дарами і благами. Василь Миколайович з гордістю носив свої найбільші нагороди – звання батька, дідуся і прадідуся. Він залишив по собі найголовніше – добру пам’ять, міцне коріння та взірець справжньої людяності, який назавжди залишиться в історії Шаргородської громади.

​Вічна, світла пам’ять та шана нашому шанованому земляку. Його шлях продовжується у нашій пам’яті.