У понеділок, 3 серпня 2026 року, Теофіпольська громада з глибоким сумом і невимовним болем провела в останню земну дорогу свого Захисника — жителя села Медисівка Дмитра Віталійовича Пілата (Овчіннікова), який віддав життя за свободу й незалежність України.

Скорботного дня жителі громади живим коридором шани зустріли траурний кортеж із тілом полеглого воїна. На колінах, із державними прапорами та квітами в руках, люди віддали останню шану Герою, який повернувся додому «на щиті» після майже двох років невідомості.

Дмитро Пілат народився 24 грудня 1994 року в селі Ільківці у багатодітній родині, де зростав разом із п’ятьма сестрами та був єдиним сином. Навчався в Ільковецькій загальноосвітній школі І–ІІ ступенів, повну загальну середню освіту здобув у Воронівецькій загальноосвітній школі. Після цього навчався у Теофіпольському професійному аграрно-промисловому ліцеї, де здобув професію кухаря.

Рідні, друзі та односельці згадують Дмитра як добру, щиру й надзвичайно спокійну людину. Він був працьовитим, завжди готовим прийти на допомогу, мав щиру усмішку та добре серце. Працював на різних роботах, останнім місцем роботи було підприємство «Аслан» у селищі Базалія. Незадовго до мобілізації разом із дружиною Наталією та маленькою донькою Ілоною переїхав до села Медисівка.

1 серпня 2024 року Дмитра було призвано до лав Збройних Сил України. Він сумлінно виконував військовий обов’язок, захищаючи рідну землю від російського агресора.

22 вересня 2024 року, залишаючись вірним військовій присязі, Дмитро Віталійович загинув під час виконання бойового завдання в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області. Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти, і лише згодом його загибель була офіційно підтверджена.

Чин похорону та заупокійне богослужіння за полеглим воїном відбулися у храмі Православної Церкви України в селі Ільківці. Заупокійну службу звершив настоятель храму отець В’ячеслав.

Провести Героя в останню путь прийшли рідні та близькі, бойові побратими, представники селищної ради, жителі громади, друзі й знайомі. У спільній молитві та глибокій скорботі вони віддали шану воїну, який поклав своє життя за Україну.
Під звуки Державного Гімну України та військового салюту Дмитра Віталійовича Пілата поховали на Алеї Героїв кладовища селища Теофіполь. Державний Прапор України як символ честі, мужності та жертовного служіння Батьківщині військовослужбовці передали дружині полеглого Захисника.

Світла пам’ять про Дмитра назавжди житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його. Він віддав найдорожче — власне життя, щоб ми могли жити під мирним українським небом.

Щиро співчуваємо дружині, доньці, сестрам, усім рідним і близьким Героя.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України!