7 серпня 1932 року було ухвалено сумнозвісний закон «про п’ять колосків» — спільну постанову ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Цей закон став одним із найжорстокіших інструментів сталінського режиму в Україні, безпосередньо пов’язаним із Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.nnЗакон «про п’ять колосків» передбачав розстріл або тривале ув’язнення навіть за незначне розкрадання колгоспного майна, зокрема кількох колосків пшениці, що перезимували під снігом. Це було частиною політики колективізації та розкуркулення, які знищили право селян на землю та перетворили їх на фактичних радгоспів. Голодомор, що став наслідком цих дій, забрав мільйони життів українців.nnОкрім того, закон про п’ять колосків забороняв селянам залишати свої села, продавати хліб у містах, а також перешкоджав їх переїзду до інших регіонів. У селах діяли загороджувальні загони, які розстрілювали втікачів. Партійні активісти проводили масові обшуки та конфіскації, позбавляючи людей навіть мізерних запасів їжі.nnЗа офіційними даними, опублікованими в 1988 році, лише за п’ять місяців після прийняття закону було засуджено понад 54 тисячі осіб, з них 2110 — до розстрілу. Навіть діти ставали жертвами цього безпрецедентного закону.nnЦей закон про п’ять колосків діяв до 1947 року, але наймасовіше застосовувався саме в 1932-1933 роках, ставши ключовим елементом організованого голоду в Україні. Експорт зерна з СРСР тривав, тоді як українці вмирали від голоду. Зерно та інші продукти гнили на залізничних станціях, чекаючи на вивезення до Росії.nnЗакон «про п’ять колосків» — це символ злочинної політики, яка призвела до геноциду українського народу. Його пам’ять є нагадуванням про необхідність збереження історичної правди та недопущення повторення подібних трагедій.nn