https://gromada.org.ua/gromada/ulashanivska/news/1786119227/

Сьогодні, 07 серпня 2026 року, Улашанівська сільська рада провела в останню дорогу нашого земляка, вірного сина України, мужнього захисника — головного сержанта Марчука Юрія Миколайовича.
Юрій народився 26 лютого 1976 року у селі Іванівка Славутського району Хмельницької області в родині працьовитих селян — Миколи Михайловича та Олени Сильвестрівни. Змалку він зростав серед близьких людей, у великій родині разом із чотирма братами — Борисом, Миколою, Олегом та Олександром. З 1983 по 1993 рік навчався в Іванівській загальноосвітній школі, де здобув середню освіту, а згодом — професію водія автотранспортних засобів.
З 1994 по 1996 рік Юрій проходив строкову службу у місті Львові, де здобув звання командира відділення літаків з реактивними двигунами. Повернувшись до рідного краю, працював вагарем у колгоспі «Мир», згодом водієм на Славутській сортодільничній станції, пізніше на Славутському маслоробному комбінаті. З 2015 року до моменту призову працював водієм у ТОВ «Епіцентр К». Автомобілі, дорога, професія водія були його справжнім покликанням, де він завжди проявляв відповідальність, майстерність та професіоналізм.
У 1998 році Юрій поєднав своє життя з дружиною Наталією. Разом вони збудували міцну, щасливу родину, виховали двох чудових дітей — доньку Діану та сина Вадима. Для рідних він був надійною опорою, турботливим чоловіком, люблячим батьком та ніжним сином.
Коли ворог зі зброєю прийшов на нашу землю, Юрій Миколайович не лишився осторонь. 22 серпня 2024 року він був призваний на військову службу та став до лав військової частини А0641, аби захищати майбутнє своєї родини, своєї громади та всієї України.
10 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Білогорівка Луганської області, головний сержант Юрій Миколайович Марчук загинув. Тривалий час він вважався зниклим безвісти.
Немає таких слів, які б змогли затамувати біль втрати матері Олени Сильвестрівни, дружини Наталії, доньки Діани, сина Вадима, братів, усіх рідних і близьких. Подвиг Юрія Миколайовича навіки закарбований у літописі нашої боротьби за волю.
Поділяємо ваш біль і схиляємо голови у глибокій скорботі.
Вічна пам’ять і слава Герою — Юрію Миколайовичу Марчуку!
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях повік!