Є імена, які не старіють…

Сьогодні минає 207 років від дня народження Пантелеймона Куліша – письменника, історика, перекладача, фольклориста, видавця, громадського діяча та одного з найвизначніших творців української національної ідеї.

Його життя було сповнене невтомної праці заради України. Куліш не лише створював художні твори, а й закладав підвалини української літературної мови, досліджував історію, збирав народну творчість, популяризував українську культуру та доводив світові її самобутність. Він належав до тих особистостей, які формували українську націю не зброєю, а словом, знаннями й переконаннями.

Для Борзнянської громади постать Пантелеймона Куліша має особливе значення. Саме на хуторі Мотронівка, де сьогодні діє історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша «Ганнина Пустинь», минули останні роки його життя. Тут він працював над літературними й науковими працями, перекладав, листувався із сучасниками, розмірковував над майбутнім України. Тут же знайшов свій останній спочинок поруч із дружиною – письменницею Ганною Барвінок.

Пантелеймон Куліш став справжнім новатором свого часу. Він створив перший фонетичний український правопис, відомий як «кулішівка», що став важливим кроком у розвитку сучасної української мови. Саме він здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою, відкриваючи українцям Святе Письмо рідною мовою. Його історичний роман «Чорна рада» і сьогодні залишається одним із найвизначніших творів української літератури, а переклади творів Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона та Йоганна Вольфганга фон Ґете стали вагомим внеском у розвиток українського художнього слова.

Куліш був людиною, яка випереджала свій час. Він мріяв бачити Україну вільною, освіченою, культурно сильною та європейською державою. Багато його ідей, висловлених понад століття тому, звучать напрочуд сучасно й сьогодні, коли ми не лише згадуємо видатного українця, а й усвідомлюємо цінність його спадщини.

Бережімо нашу історію, шануймо пам’ять про тих, хто творив українську державність і культуру, та передаваймо цю духовну спадщину наступним поколінням. Адже народ, який пам’ятає своїх великих людей, має міцне коріння і впевнено дивиться у майбутнє!