У бою за Україну загинув наш земляк 42-річний
Андрій КОВАЛЕНКО — старший сержант, командир міномета мінометного взводу мінометної батареї батальйону територіальної оборони.
Церемонія прощання відбудеться завтра, 10 листопада, о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
Всі разом гідно проведімо в останню путь Воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Андрій у перший же день звернувся до військкомату та приєднався до лав ЗСУ. Був на Сумському, Харківському, Донецькому напрямках, де точились виснажливі жорстокі бої за кожен сантиметр рідної землі.
“Він жив службою та побратимами, які стали його другою родиною. Дуже їх любив, вони жили пліч-о-пліч, завжди допомагав та навчав тих, хто тільки приєднався до лав ЗСУ”, — розповідає дружина.
“Знайомство з Андрієм надихнуло знайти втрачені сенси на війні. Він був тим побратимом, справжнім, пліч-о-пліч з яким хотілось далі вести боротьбу. Справжній в кожному моменті. Мав честь бути йому другом і братом по зброї”, — розповідає побратим нашого Героя.
У листопаді 2024 року за мужність і успішне виконання завдань під час бою був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.
“Андрій Коваленко опанував артилерійське озброєння, проявив лідерські якості та хоробрість, якою на полі бою не кожен може похвалитися. Надважкі завдання, тривалі бойові операції в тяжких умовах, близькість до ворога — ось умови, в яких ніс службу Андрій роками. Завжди доброволець, завжди на власному прикладі, завжди безвідмовний йшов в бій. З таких людей як Андрій Коваленко вибудувана історія протистояння нашого народу, що вже стільки років б’ється у нерівній боротьбі з загарбником. Там, де не витримує бетон, де плавиться залізо – стоять воїни за своїх рідних за свій дім, за свій край”, — з гордістю ділиться спогадами командир нашого захисника.
Андрій загинув 5 листопада 2025 року внаслідок влучання ворожого ударного дрону.
Щирі співчуття родині та близьким.
