Законодавство України про працю до 2024 року не мало чітких визначень домашньої праці та домашніх працівників. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» Кодекс законів про працю України (КЗпП) було доповнено окремою главою, яка врегульовує особливості такої праці.

Домашня праця — це робота, що виконується фізичною особою для домогосподарства на підставі трудового договору. Домашній працівник — це фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем і виконує роботу в межах домогосподарства. До таких працівників належать няні, доглядальниці, хатні помічники, водії, садівники тощо. Однак робота вважається домашньою працею лише за умови регулярного характеру та тривалості понад 40 годин на місяць.

Роботодавцем виступає фізична особа — член домогосподарства, яка укладає трудовий договір з працівником. Саме трудовий договір є ключовим документом, що підтверджує виникнення трудових відносин. Він визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску працівника до роботи після повідомлення уповноваженого органу. У договорі можуть бути передбачені додаткові умови щодо прав, гарантій, соціально-побутових пільг та взаємних зобов’язань.

Законодавство встановлює основні гарантії для домашніх працівників:
– тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, якщо інше не передбачено договором;
– можливість встановлення гнучкого графіка роботи або підсумованого обліку робочого часу;
– облік робочого часу здійснюється працівником у погодженій формі;
– надурочні роботи допускаються лише за згодою сторін;
– час очікування виконання роботи, а також супровід членів домогосподарства, включається до робочого часу та підлягає оплаті;
– оплата праці не може бути нижчою за мінімальну заробітну плату;
– щорічна оплачувана відпустка — не менше 24 календарних днів.

Домашні працівники мають усі трудові права та гарантії, зокрема право на безпечні та здорові умови праці. Крім того, вони можуть достроково розірвати трудовий договір в односторонньому порядку, якщо члени домогосподарства посягають на їх честь, гідність або приватне життя.

Припинення трудових відносин здійснюється відповідно до загальних підстав КЗпП України: з ініціативи працівника (статті 38, 39), за угодою сторін (пункт 1 статті 36), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41).

Таким чином, нове законодавство про працю домашніх працівників забезпечує належний соціальний захист цієї категорії працівників та встановлює чіткі правила для роботодавців — фізичних осіб.