У Судилківській громаді відбулося вшанування пам’яті захисниці України, військового медика Ірини Сергіївни Казьміної. Ця подія стала ще одним нагадуванням про ціну свободи та незламність тих, хто до останнього подиху залишався вірним присязі. Пам’ять жива — і вона промовляє до кожного серця.

Ірина Казьміна народилася в селі Іванівка на Дніпропетровщині, але Судилків був їй особливо близьким, адже тут мешкає її родина по матері. Саме тому пам’ятна подія відбулася саме тут. Ірину Казьміну поховано в Судилкові, а її портрет розміщено на території Алеї Слави «Наші Герої». Це місце стало символом вдячності та вічної пам’яті про тих, хто віддав найцінніше — власне життя.

Ірина Сергіївна була старшим лейтенантом медичної служби, проходила службу за мобілізацією в одній із комендатур охорони та обслуговування повітряного командування «Схід». Вона — бойовий медик, хірург, яка рятувала життя військовослужбовців, надавала кваліфіковану медичну допомогу тим, хто найбільше її потребував у тяжкі часи для нашої країни. Її професійна мужність є прикладом для всіх, хто обрав шлях медицини. Сильна, натхненна, безмірно віддана медичному ремеслу, вона зробила свій вибір — бути поруч там, де найважче.

Хоробре серце Героя-медика перестало битися 12 вересня 2023 року. А 12 вересня 2025 року у громаді знову зібралися, щоб вшанування пам’яті захисниці України стало виявом глибокої шани та скорботи. Славна донька України, її подвиг золотими літерами вписаний у літопис бойової слави України, у літопис людської мужності й відваги.

Жителі Судилківської ТГ завжди пам’ятатимуть звитягу і подвиг військового медика Казьміної І.С. Вона наближала нашу Перемогу. Вічна пам’ять Герою — Захисниці України, шана бойовому медику та низький уклін. Квіти Герою-Захисниці України…

Ця пам’ятна дата — це не лише слова. Це нагадування про те, що за кожним героїчним вчинком стоїть конкретна людина, її мрії, родина, професія. Ірина Казьміна обрала фах медика, щоб допомагати. У мирному житті вона могла б рятувати цивільних, але війна внесла свої корективи. Вона стала військовим медиком, хірургом, який працював у надскладних умовах. Її історія — приклад для молоді, для студентів медичних закладів, для всіх, хто сумнівається, чи варто бути сміливим. Так, варто. Бо саме такі люди творять історію та наближають перемогу.

Судилківська громада пишається своєю захисницею. На Алеї Слави «Наші Герої» її портрет нагадує про жертовність і любов до Батьківщини. Мешканці громади приносять квіти, вшановують хвилиною мовчання, діляться спогадами. Пам’ять про героїв — це те, що єднає суспільство, робить його сильнішим. Війна забирає найкращих, але не має права забирати нашу пам’ять. Тому важливо говорити про Ірину Казьміну, згадувати її подвиг, виховувати на її прикладі нові покоління.

Військовий медик — це особлива професія на війні. Часто саме від них залежить життя поранених. Ірина Казьміна була серед тих, хто не шкодував себе заради інших. Вона надавала кваліфіковану допомогу, підтримувала бойовий дух, рятувала тих, хто боронив Україну. Її внесок у нашу спільну перемогу неоціненний. Сьогодні, коли Україна продовжує боротьбу, приклад Ірини Казьміної надихає медиків, волонтерів, військових. Пам’ять про захисницю — це обіцянка не забути і не пробачити.