Новоукраїнська громада провела в останню путь Героя Володимира Гудима

9 вересня Новоукраїнська громада попрощалася із Захисником України — солдатом Збройних Сил України Гудимом Володимиром Володимировичем, який загинув, захищаючи Україну.

Цього дня у скорботі схилили голови рідні, друзі, побратими, земляки та всі, хто прийшов провести Героя в останню путь.

Володимир Гудим народився 28 вересня 1979 року у Кіровограді, нині — Кропивницькому. Навчався у школі №18, а після її закінчення здобув професію будівельника у професійно-технічному училищі №8.

Саме з будівництвом було пов’язане значне місце його життя. Володимир умів працювати руками, створювати, ремонтувати, допомагати. Він був людиною праці — не з тих, хто багато говорить, а з тих, хто просто бере й робить.

Певний час працював у рідному місті, а згодом доля привела його до Новоукраїнки. Тут він створив родину, знайшов свій дім і людей, які стали для нього по-справжньому рідними.

Після смерті батьків Володимира батьки його дружини Наталії — Євгенія та Володимир — стали для нього найближчими людьми. Особливе місце у його серці займав племінник і похресник Нікіта, якого Володимир любив, підтримував і опікувався ним, як рідним сином.

Найважливішою людиною у його житті була дружина Наталія. Володимир дуже її любив, завжди переживав за неї, турбувався та підтримував. Вона була його родиною, його опорою і людиною, до якої він завжди хотів повертатися додому.

Також у Володимира залишилися донька Катерина від першого шлюбу та брат Олександр.

Ті, хто знав Володимира, згадують його як просту, щиру, добру та надзвичайно відзивчиву людину. Якщо хтось потребував допомоги, він не шукав причин відмовити. Допомагав чим міг — часто без зайвих слів, просто тому, що не міг інакше.

Володимир любив рибалку, свою машину, за якою завжди старанно доглядав. Цінував прості речі, звичайні радощі життя, родину та людей, які були поруч.

До мобілізації працював на підприємствах корпорації «РАДІЙ», на сучасному зерносховищі, брав участь у будівництві парку-готелю «Скіфія».

Та 2024 року його життя змінила війна.

8 червня 2024 року Володимира Гудима було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Після проходження військового вишколу він став воїном десантно-штурмових військ — одним із найскладніших і найвідважніших підрозділів українського війська.

Володимир пішов захищати Україну, свою родину, свій дім і свою громаду.

У серпні 2024 року рідні отримали страшне повідомлення — Володимир зник безвісти під час операції Збройних Сил України на території Курської області.

Після цього для його родини розпочалися довгі місяці очікування.

Місяці надії, молитв, пошуків і віри.

Рідні чекали. Вірили, що він живий, що одного дня з’явиться звістка, яка поверне надію, що Володимир зможе повернутися додому.

Але ця звістка виявилася найстрашнішою.

Нещодавно було підтверджено, що солдат Збройних Сил України Гудим Володимир Володимирович загинув 12 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Сафонівка Курської області, виконуючи свій військовий обов’язок.

Він віддав життя за Україну.

За свою родину.

За можливість для кожного з нас жити на рідній землі, виховувати дітей, будувати плани та мріяти про майбутнє.

Сьогодні неможливо повернути Володимира його рідним. Неможливо словами зменшити біль дружини, доньки, брата, батьків дружини, похресника, друзів і всіх, хто його любив.

Але є те, що ми можемо зробити — пам’ятати.

Пам’ятати Героя, який віддав найдорожче — власне життя — за Україну.

Під час прощання у Новоукраїнці звучали слова глибокої вдячності Володимиру за його мужність, службу та жертовність.

Його життя обірвалося на полі бою, але пам’ять про нього залишиться назавжди.

Новоукраїнська громада низько схиляє голови перед подвигом свого земляка та висловлює щирі співчуття родині й близьким загиблого Захисника.

Нехай Господь дасть сил пережити цю непоправну втрату, а пам’ять про Володимира назавжди залишиться світлою.

Герої не вмирають!

Вони продовжують жити у пам’яті рідних, у серцях земляків, у вдячності тих, кому подарували можливість жити.

Вічна пам’ять і вічна слава Герою України —
Гудиму Володимиру Володимировичу!

🕯️ Світла пам’ять Захиснику.
Вічна шана Герою.