У селі Тур’ї Ремети на Закарпатті віддали останню шану полеглому захиснику України — старшому солдату Івану Юрійовичу Скубеничу, 1988 року народження. Церемонія прощання відбулася 12 вересня. Для місцевої громади це день скорботи, пам’яті та вдячності воїну, який віддав найцінніше — життя — за свободу й незалежність України.

Іван Скубенич загинув 24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області. Тривалий час він перебував у статусі зниклого безвісти. Лише після проведення ідентифікації загибель захисника було офіційно підтверджено. Ця звістка стала болючою для рідних, друзів, односельців і побратимів.

Жителі громади навколішки зустрічали та проводжали Івана Скубенича в останню дорогу. Схиливши голови, вони вшановували його мужність, жертовність і подвиг. У скорботі разом із родиною були односельці, друзі, представники громади та побратими Героя. Кожен, хто знав Івана, згадує його як людину, яка любила рідну землю, була відданою побратимам і до кінця залишалася вірною присязі. Іван Скубенич був відомий у селі як щира та працьовита людина.

Іван Скубенич народився 1988 року. Він був сином, братом, другом, земляком. У мирному житті, ймовірно, мріяв, працював, будував плани. Але війна, розв’язана проти України, змінила все. Він став на захист держави, як тисячі інших українців. Його ім’я тепер назавжди вписане в історію громади та України.

Для Тур’ї Реметів це непоправна втрата. У невеликому селі кожен знає кожного, тому біль родини відчуває вся громада. Люди прийшли не лише попрощатися, а й підтримати рідних, розділити скорботу, сказати слова вдячності. На колінах, з квітами та лампадками, вони віддали шану воїну, який повернувся додому на щиті. Іван Скубенич назавжди залишиться прикладом мужності для односельців.

Пам’ять про Івана Скубенича — це пам’ять про всіх полеглих захисників України. Про тих, хто не повернувся з фронту, хто віддав життя за мирне небо над нашими містами й селами. Їхній подвиг неможливо забути. Їхня жертва вимагає від нас єдності, підтримки армії та турботи про родини загиблих.

Громада Тур’ї Ремети висловлює щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам Івана Юрійовича Скубенича. Нехай Господь дарує їм сили пережити цей біль. Нехай земля буде пухом, а пам’ять — вічною.

Щороку, у день народження, у день загибелі та в дні вшанування захисників, жителі села збиратимуться, щоб згадати Івана. У школах розповідатимуть про його подвиг, у церквах молитимуться за упокій його душі. Це найменше, що ми можемо зробити для Героя.

Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях, у наших справах і в нашій боротьбі. Слава Україні! Героям слава!

🕯️🕯️Вічна пам’ять і слава Герою!