Вшанували світлу пам’ять Героя Вадима Куницького у четверту річницю його загибелі

Є дати, які назавжди ділять життя на «до» і «після». Є люди, відсутність яких не здатен заповнити час. А є пам’ять, перед якою безсилими стають роки…

14 вересня минула четверта річниця з дня загибелі військовослужбовця Вадима Петровича Куницького, який віддав своє життя, захищаючи Україну, її свободу та незалежність.

Чотири роки без Вадима…
Чотири роки, відколи його життя зупинилося у тридцять. Але не зупинилася пам’ять про нього. Вона живе у рідних серцях, у спогадах друзів і колег, у пам’яті учнів, яких він навчав, у серцях побратимів, поруч із якими став на захист України.

У пам’яті учнів Вадим назавжди залишиться талановитим учителем, у серцях друзів і колег — щирою, світлою та надійною людиною, а побратими пам’ятатимуть його як «Математика».

Для найдорожчих людей він назавжди — люблячий син, брат, чоловік і тато, якого неможливо перестати любити, за яким неможливо перестати сумувати і якого неможливо забути.

Вадиму назавжди — 30…

Куницький Вадим Петрович народився 14 квітня 1992 року в селі Древині. У 2009 році закінчив загальноосвітню школу №2 смт Іваничі. У шкільні роки Вадим був переможцем різноманітних конкурсів, спортивних змагань та олімпіад, відвідував гуртки районного Будинку дитячої та юнацької творчості.

Після завершення навчання у школі Вадим вступив до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Математика». Згодом отримав і другу вищу освіту за спеціальністю «Освітні вимірювання».

У 2013–2017 роках працював учителем математики СЗШ №35 міста Києва. З 2017 року викладав інформатику у спеціалізованій школі №254 міста Києва.

Святошинські освітяни з теплотою та гордістю згадують Вадима Петровича як учителя-професіонала, щиру, відкриту людину, справжню душу колективу.

Коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, Вадим не залишався осторонь. Він волонтерив, допомагав облаштовувати укриття, цілодобово чергував у приміщенні навчального закладу та продовжував проводити онлайн-уроки зі своїми учнями.

А згодом змінив учительську аудиторію на військовий стрій.

17 липня 2022 року Вадим був мобілізований на військову службу. Упродовж чотирьох тижнів проходив військове навчання у Великій Британії. Після повернення в Україну став бійцем 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Серед побратимів отримав позивний «Математик» — такий близький до справи, якій присвятив мирне життя.

14 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сухий Ставок Бериславського району Херсонської області внаслідок артилерійського та мінометного обстрілів з боку противника солдат Куницький Вадим Петрович загинув, мужньо захищаючи волю та незалежність України.

20 вересня 2022 року з Героєм попрощалися у Києві — місті, де він жив, навчав дітей, створив сім’ю та будував плани на майбутнє. Наступного дня Вадим повернувся у рідні Древині вже назавжди…

У Героя залишилися мама, тато, двоє братів, дружина та донечка, якій на момент загибелі батька було лише п’ять років.

Розпорядженням Київського міського голови від 2 грудня 2022 року Куницького Вадима Петровича посмертно нагороджено медаллю «Честь. Слава. Держава» — за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію.

Указом Президента України від 30 травня 2023 року Вадима Куницького нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У четверту річницю загибелі Вадима Куницького рідні, близькі та небайдужі земляки зібралися разом, щоб у спільній молитві вшанувати світлу пам’ять Героя.

Заупокійну панахиду у Свято-Дмитріївському храмі села Древині відслужив настоятель храму отець Віталій. У молитві згадували Вадима — Захисника, який віддав своє молоде життя за Україну, її свободу і майбутнє.

Після богослужіння присутні вирушили до місця вічного спочинку Героя. Біля могили Вадима отець Віталій відслужив заупокійну літію. У тиші кладовища знову звучало його ім’я, лунала молитва, а до могили лягли живі квіти — як знак невгасимої пам’яті, вдячності та шани.

Зі словами пам’яті та підтримки до рідних Вадима звернулася секретар Іваничівської селищної ради Наталія Мазурок. У своєму слові вона наголосила, що роки не здатні применшити подвиг людини, яка віддала найдорожче — власне життя — за Україну, а наш спільний обов’язок — берегти пам’ять про полеглих Захисників і не дозволити їй загубитися серед буденності.
Слова співчуття, підтримки та вдячності родині Героя висловили голова громадської організації «Герої не вмирають» Софія Дармофал та староста Мишівського старостинського округу Надія Стежко. Вони наголосили, що роки минають, але пам’ять про Вадима, його мужність, жертовність і подвиг не згасає. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади та в серцях тих, хто знав, любив і пам’ятає Героя.
Минуло чотири роки від того страшного вересневого дня, та біль утрати не вимірюється роками. Для рідних Вадим назавжди залишається таким, яким був за життя, — рідним, люблячим, усміхненим. А для громади — Героєм, ім’я якого навіки вписане в історію боротьби України за свободу.

Бо за кожним іменем на меморіальній дошці, на стелі чи надмогильному хресті — ціле життя. Людина, яка любила і була люблена, мріяла, працювала, будувала плани, раділа життю.

Таким був і Вадим.

Він любив свою родину. Любив своїх учнів. Любив життя. І коли настав час захистити найдорожче — не залишився осторонь.

Чотири роки — це багато днів без рідного голосу, без зустрічей, без можливості обійняти. Але це не чотири роки забуття.

Поки звучить ім’я Вадима Куницького, поки його пам’ятають рідні, друзі, учні, колеги, побратими та земляки — він залишається поруч у нашій спільній пам’яті.

Ми не маємо сили повернути тих, кого забрала війна. Але маємо святий обов’язок — пам’ятати, якою ціною Україна продовжує жити.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Вадима Петровича Куницького.

Щирі слова підтримки — його батькам, братам, дружині, донечці та всім, для кого ця втрата назавжди залишиться особистим болем.

Нехай пам’ять про Вадима живе не лише у датах і роковинах.
Нехай вона живе у добрих справах, у вдячності, у наших дітях, яким ми розповідатимемо, хто і якою ціною виборював для них право жити у вільній Україні.

Герої не вмирають, доки ми їх пам’ятаємо.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ВАДИМУ КУНИЦЬКОМУ!
ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ ГЕРОЮ!
СЛАВА ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
https://ivaselrada.gov.ua/news/1789379815/