9 вересня 2026 року до рідного села Марківці на Ленковеччині востаннє повернувся загиблий захисник України, молодший сержант Безштанько Олексій Михайлович. Він був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки батальйону. Ця втрата болем відгукнулася в серцях усієї Ленковецької громади.

Олексій Михайлович Безштанько народився і виріс на цій землі. 5 жовтня 2023 року його призвали на військову службу за мобілізацією. Він служив у військовій частині А 49-35 морської піхоти. Разом із побратимами брав участь у запеклих боях за Україну. Саме там, біля села Філія на Дніпропетровщині, воїн отримав важке поранення. Лікарі боролися за його життя до останнього подиху. На жаль, травми виявилися несумісні з життям. 2 вересня 2026 року в Білоцерківській міській лікарні №2 на Київщині серце Героя зупинилося. Живим коридором, зі схиленими головами, квітами та прапорами зустрічали загиблого захисника України небайдужі жителі старостинського округу Ленковецької громади. Панахида відбулася в українській церкві Пресвятої Богородиці. Після чину панахиди процесія вирушила до місця останнього спокою Героя на місцевому кладовищі. На траурному мітингу пролунали скорботні слова. Безштанько Олексій Михайлович завжди залишиться в наших серцях як відданий захисник і чудова людина, яка приносила радість та усмішки всім навколо. Він був прикладом мужності, честі та любові до рідної землі. Нехай Олексій спочиває в мирі, а його родина знаходить силу і тепло у спогадах про нього. Ми завжди будемо пам’ятати його великий внесок у благо нашої країни та безсмертність його духу. Висловлюємо щирі співчуття та слова підтримки родині Героя. Царство небесне. Вічна пам’ять і слава воїну, молодшому сержанту Безштаньку Олексію Михайловичу. Ленковецька громада сумує разом із рідними. Світла пам’ять загиблому захиснику України назавжди залишиться в історії нашого краю. Низький уклін усім, хто боронить незалежність України. Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і в пам’яті народу. Вічна шана Олексію Безштаньку.