Сьогодні, 22 вересня, виповнюється два роки від дня загибелі нашого земляка, мужнього захисника та вірного сина України — Юрія Васильовича Балахтара (25.10.1976 – 22.09.2024). Юрій Балахтар назавжди залишиться в пам’яті громади як воїн, який до останнього подиху боронив рідну землю від російського агресора. Він служив солдатом і стрільцем-снайпером 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Це підрозділ, який щодня ризикував життям на найгарячіших напрямках фронту. Юрій Балахтар прийняв свій останній бій у вересні 2024 року поблизу міста Українськ на Донеччині. Там, де точилися запеклі бої, він віддав найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність України. Шлях повернення додому «на щиті» для Юрія Балахтара був довгим і важким. Через тривале офіційне встановлення обставин загибелі лише в липні 2026 року його смерть підтвердили офіційно. Після цього захисник нарешті повернувся назавжди на рідну землю, де його з пошаною зустріли земляки. Цей болючий шлях — ще один приклад того, якою ціною дається наш мир і незалежність. Світлий спомин про Юрія Васильовича Балахтара завжди житиме у наших серцях. Його ім’я назавжди викарбуване в історії нашої боротьби за незалежність. Для односельців, друзів і побратимів він був прикладом мужності, стійкості та відданості. Юрій Балахтар не шукав слави — він просто виконував свій обов’язок, захищаючи те, що найдорожче: родину, дім, Україну. У цей скорботний день рідні, близькі, побратими та небайдужі мешканці громади згадують Юрія Балахтара. Хтось приносить квіти до могили, хтось у молитві дякує за його подвиг. Така пам’ять — це найменше, що ми можемо зробити для воїна, який віддав життя за Україну. Важливо, щоб історія Юрія Балахтара звучала в школах, на заходах вшанування та в родинних розповідях. Пам’ять про героїв робить нас сильнішими та нагадує, якою ціною здобувається свобода. Нехай земля йому буде пухом, а душа знайде вічний спокій у Царстві Небеснім. Слава Герою. Велика шана і вічна пам’ять. Ми маємо пам’ятати про таких воїнів, як Юрій Балахтар, і передавати цю пам’ять наступним поколінням. Вічна пам’ять загиблим захисникам України! Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях і в історії вільної держави. 🇺🇦