Лановецька громада попрощалася з солдатом Василем Ткаченком

Сьогодні, 22 вересня, Лановецька громада провела в останню земну дорогу солдата Василя Ткаченка із села Оришківці. Це сумна подія для всієї громади, адже Василь був відомою та шанованою людиною, яка залишила по собі світлу пам’ять. Попрощатися з воїном прийшли численні жителі громади, представники місцевої влади, духовенство та побратими.

Василь народився і виріс на Черкащині. Змалечку допомагав батькам по господарству, разом із мамою працював у колгоспі. Напевно, саме тоді й зародилася його любов до господарювання, яка залишалася з ним упродовж усього життя. Він зростав у працьовитій родині, де цінувалися чесність, доброта та взаємодопомога. Ці риси він проніс через усе своє життя.

Згодом Василь одружився та залишився жити в Оришківцях. Із дружиною Лілею виростили сина, дочекалися онуків. Уже маючи власну сім’ю, він завжди тримав господарство, багато працював і дбав про рідних. Його працьовитість та відданість родині були прикладом для односельців. Він ніколи не шкодував сил для того, щоб забезпечити свою сім’ю та допомогти іншим. У вільний час любив працювати на землі, доглядати за господарством, і завжди радів успіхам у цій справі.

Односельці пам’ятають Василя усміхненим, привітним і дотепним. Зустрічаючи знайомих чи сусідів, він завжди знаходив добре слово, умів пожартувати. Був працьовитим, щирим та ніколи не відмовляв у допомозі. Його доброта та відкритість залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав. У селі його поважали за чесність і готовність прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Він був справжнім другом і товаришем для багатьох.

Попереду в нього було ще багато планів. Однак 22 липня 2026 року Василя Ткаченка призвали на військову службу. Він проходив базову загальновійськову підготовку, незважаючи на проблеми із здоров’ям. Це свідчить про його мужність та відданість країні. Він не злякався труднощів і виконав свій обов’язок перед Батьківщиною. Його рішучість та патріотизм є прикладом для наслідування. Базова загальновійськова підготовка — це складний етап, який вимагає фізичної витривалості та моральної стійкості. Василь Ткаченко, незважаючи на проблеми із здоров’ям, гідно пройшов цей етап.

На превеликий жаль, 16 вересня серце 53-річного Василя перестало битися. Прощання з воїном відбулося з військовими почестями. Під звуки Державного Гімну України та залпу дружині Василя вручили Державний Прапор України. Ця церемонія стала символом глибокої поваги та вдячності за його службу. Військові почесті — це найвища шана, яку віддають загиблим героям. Державний Прапор України, вручений дружині, є символом вдячності від держави за жертовну службу. Це пам’ять про героя, яка залишиться у родині назавжди. На церемонії прощання були присутні військові, які віддали останню шану побратиму. Державний Прапор України є символом державності та незалежності, і його вручення родині загиблого воїна — це вияв глибокої поваги.

Висловлюємо щирі співчуття всім рідним і близьким. Світла й вічна пам’ять солдату! Лановецька громада сумує разом із родиною. Нехай земля буде пухом, а пам’ять про Василя Ткаченка залишиться назавжди в наших серцях. У цей скорботний час громада об’єднується, щоб підтримати близьких загиблого. Ми завжди пам’ятатимемо його жертовність і любов до рідної землі. Громада висловлює щирі співчуття та підтримку родині. У цей важкий час важливо бути разом. Пам’ять про Василя Ткаченка буде жити в серцях односельців. Його ім’я назавжди вписане в історію громади як приклад самопожертви та любові до України. Похорон відбувся на місцевому кладовищі, де Василь знайшов вічний спокій. Жителі громади висловлюють щирі співчуття родині. Вони організували допомогу та підтримку. У цей час важливо бути разом. Василь Ткаченко був справжнім патріотом, який любив свою країну і був готовий захищати її до кінця. Пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях односельців.

🎥: https://youtu.be/aBC0If6Ifr0