🕯️ ПАМ’ЯТЬ ЖИВА: СЬОГОДНІ МИНАЄ ПЕРША РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ ІГОРЯ ЛОЖЕНКА

Сьогодні, 24 вересня, минає перша річниця загибелі нашого Захисника — Ігоря Олександровича Ложенка.

Сьогодні разом ми відвідали місце поховання Героя у його рідному селі Михайло-Олександрівка, поклали квіти та схилили голови у молитві за його світлу душу.

Минув рік відтоді, як Ігор віддав своє життя, захищаючи Україну. Але для його родини цей біль не вимірюється календарем. Назавжди залишилися невимовна туга матері, дружини, брата, сестри, маленького сина за своїм татом…

Ігор народився в селі Михайло-Олександрівка 20 червня 1999-го року. Зростав в рідному селі. Хлопчик був веселою, допитливою, цілеспрямованою дитиною. Навчався в сільській школі. Ігор був дуже активним підлітком: цікавився мотоциклами та машинами. Мав багато друзів – його поважали за добрі серце та душу. Завжди намагався всім допомогти чим міг.

У Ігоря є старший брат Віталій – вони постійно підтримували один одного в складні моменти, а також менша сестра Дарія та мати Наталія. Працював на СТО в місті Одеса. Любив їздити на авто та ремонтувати їх.

З майбутньою дружиною Катериною пройшли разом сім років пліч-о-пліч: були і сумні, і веселі моменти життя. Чотири роки зустрічалися та три роки прожили спільним життям – пара одружилася незадовго до загибелі чоловіка.

Ігор був чоловіком з дуже доброю душею. Завжди прагнув кращого життя і мав цілі на майбутнє. Мріяв побувати у Франції, але ця мрія так і не здійснилася… І дуже мріяв про доньку. Син Іван народився, коли Ігор захищав країну від ворога на Донеччині. Там і отримав поранення. Чоловік дуже любив сина – хлопчик схожий на нього, як дві краплі води.

Напочатку повномасштабного вторгнення Ігор нікому нічого не сказав, вийшов з хати, а дружину попередив, що невдовзі повернеться. Через пару годин повернувся і сказав, що йде на війну.

На службі Ігор був відповідальним, все прораховував на крок вперед. Постійно підтримував побратимів та розвеселяв, коли вони починали стресувати. Йому дуже подобалась ця справа: бути в лавах ЗСУ. І він пишався тим, що військовий. Завжди на позитиві, які б складні моменти життя не були.

Сміливий, завзятий, сильний та завжди відданий своїй справі. Мужній воїн, який героїчно захищав рідну Україну і кожного з нас, виконуючи військовий обов’язок, загинув старший солдат, механік-водій групи розмінування 1-го штурмового взводу розгородження штурмової роти розгородження ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЛОЖЕНКО. З 24 вересня 2025 року військовий вважався зниклим безвісти…

Рідні та близькі вірили, всі сподівалися, мали надію, що він живий, але, на жаль, отримали страшну звістку… Ігор, відданий Військовій присязі на вірність українському народу, загинув в бою на Донеччині.

У нього залишилися мати Наталія Анатоліївна, брат Віталій, сестра Дарія, дружина Катерина та синочок Іван.

«Ми всі його будемо пам’ятати, як людину з добрим серцем і душею. Ігор завжди міг прийти на допомогу в складні моменти. Ми дуже пишаємося нашим татком, коханим чоловіком, сином, братом, племінником. Нашому Герою тепер навіки 26. Нам дуже його не вистачає і ми дуже сумуємо за ним…» – дружина Катерина.

Поховали Героя з військовими почестями в рідному селі Михайло-Олександрівка Березівської міської територіальної громади.

🕯️ Сьогодні просимо кожного, хто знав Ігоря, хто живе поруч із його родиною, згадати Героя у своїй молитві.

Його життя обірвалося надто рано. Йому назавжди 26. Але пам’ять про нього житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всієї Березівської громади.

Світла пам’ять Захиснику України Ігорю Ложенку.
Вічна пам’ять Герою. 🕯️🇺🇦

З повагою та низьким уклоном —

Березівський міський голова
Валерій Григораш