🕯 Бузька сільська рада разом з Меморіал героїв згадує нашого земляка Анатолія Шашлова…

Старший солдат Анатолій Шашлов загинув 25 березня 2022 року в місті Маріуполь Донецької області. На комбінаті «Азовсталь» він отримав поранення, несумісні з життям. Воїну було 23 роки.

Анатолій народився в селі Таборівка Миколаївської області. Був найстаршим із трьох дітей у родині. Займався академічною греблею та баскетболом. На районних змаганнях його примітили тренери зі спортивної школи Миколаєва і запросили займатися академічним веслуванням. На чемпіонаті України з академічного веслування серед юніорів у командній боротьбі він виборов золото. Наступного року отримав бронзу. Був кандидатом у майстри спорту. Тренери вважали його дуже перспективним.

«Але Толя після школи пішов працювати на будівництво сонячних панелей. Син цікавився комп’ютерними програмами. Дуже любив співати. Був чудовим сином і братом. Веселим, добрим, товариським і життєрадісним», – розповіла мати Ганна Семенова.

У листопаді 2019 року під час строкової служби Анатолій підписав контракт з Національною гвардією України. З початком повномасштабного вторгнення служив на посаді старшого сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового та матеріального забезпечення.

«Син ще з семи років казав, що хотів би служити в спецназі. Контракт підписав, коли служив у Нацгвардії в Запоріжжі. Казав, що його все влаштовує. Взимку 2021 року поїхав на ротацію в Маріуполь. Це було вдруге. Коли про це сказав, в мені щось обірвалося. Я благала сина не їхати. А він сказав: «Мама, а хто, якщо не ми…». Пообіцяв після ротації приїхати на всю відпустку. Вона припадала якраз на день народження меншого його братика, на 15 березня. Останній дзвінок сина був уночі 11 березня: «Мам, я поїв, попив. З нами все добре. Я вас всіх люблю». По голосу зрозуміла, що йому боляче. Із новин знала, що в Маріуполі складно. Вранці 26 березня пролунав дзвінок: «Ваш син загинув, тіло на території «Азовсталі». Вивезти неможливо». Мій крик чули люди і просто боялися підійти. Тіло я чекала майже 14 місяців», – додала мати захисника.

Воїна поховали 10 травня 2023 року в рідному селі.

Захисника посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

В Анатолія залишилися мати, два брати та дідусь.