Ми – не просто пострадянська, ми – насамперед постгеноцидна країна.
Українці пережили три голодомори: 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років.
І що важливо розуміти: на місця зморених голодом українців було завезено етнічних росіян, наслідки чого ми пожинаємо й досі.

Чи влаштовували би нам росіяни голодомор і зараз?
Та з радістю, якби на заваді не стала підтримка України у всьому світі, а також розвиток соціальних мереж.
Уже неодноразово від початку повномасштабної війни вони знищували наші збереження зерна. ?

У контексті голодомору маємо памʼятати три імена:

?Джеймс Мейс – індіанець за походженням, який: перший у світі на найвищому державному рівні повідомив про голодомор в Україні; започаткував дійство запалення свічки; був автором звіту комісії конгресу США з вивчення Голодомору 1932-1933 років, у якому штучний голод вперше класифікували як геноцид.

?Ґарет Джонс – британський журналіст, який вперше в західній пресі під власним імʼям заявив про Голодомор в Україні.

?Микола Лемик – юнак, який убив енкаведиста у російському консульстві у Львові в знак протесту Голодомору.

Сьогодні на площі Тараса Шевченка ми вшанували памʼять мільйонів скошених голодом українців, запаливши свічки?️памʼяті. Помолилися за спокій їхніх душ.
І відчули біль цього, надзвичайних масштабів, горя, осмисливши його в піснях.

«Вони вже тут. Вони довго
йшли. Мільйони. Мільйони наших дідів, батьків, братів і сестер. Вони хочуть додому.
Вони бачать ці вогники.
Вони вірять нам. Бо ми – це їхнє непрожите життя» – Данило Лубківський.